24 лютого виповнюється 87 років нашому другові, козакові Історичного клубу “Холодний Яр” Олексі Різниківу. Бажаючи юному душею Олексі ще і ще літ, публікуємо уривок з його поеми про Ніну Строкату – мужню, чисту і благородну козачку з Одеси, яка покинула світ 2 серпня 1998 року. Через рік була написана Олексова поема “Промінь з Одеси”. Скільки славних імен згадав він у цьому вірші, а що може про них розповісти нинішнє покоління? Сумно до краю, коли губиться пам’ять про найкращих. Отож згадаймо тих, хто боровся перед нами, хто нам передав естафету. А панові Олексі – з роси і води!
У ТАБОРАХ ПЕРМЩИНИ
О тридцять п’ятий, шостий, сьомий...
Це ж треба так, щоб не роки,
А пріснопам’ятні, знайомі
Концтабори! Концентраки.
В потопі лісу, іншомов’я,
Оскотиніння, лжі та зла –
По волі Бога віднайшов я
Святої людяності сплав:
Сюди імперія сплавляла
Все, чужородне сатані,
Все, що сідало, осідало,
Не розчиняючися в ній.
Після “зачистки” і “прополки”
Свято-українських Карпат
Тут сіли золоті осколки
Козацьких відділів УПА,
Народу падала невинність,
Одвічна праведність селян,
Левка Лук’яненка левиність,
Сталевість Стуса Василя,
Невловна Чорновола ртутність,
Крицевість віри Сверстюка,
Руденка й Тихого могутність,
Сокульського і Пронюка.
Горіння Гориня розлоге,
Жар Горбаля, Мельничука,
І Марченка, і Лісового,
Крута Красівського краса,
Світличних світлість, що від Бога,
І Калинці – все йшло в осад.
Сюди – Осадчий, Овсієнко,
Гриньків, Здоровий, Попадюк,
Мотрук, і Ребрик, і Гайдук,
Два Мармуси, Калениченко,
Мороз і Бондар, Антонюк,
Чупрій, Демидів, Сергієнко,
Сеньків, Гірчак, і Мельничук,
І Чорномаз, і Берничук...
Усіх міцних, стійких – на випроб!
На гарт – за ґрати і на сніг!
Тупа імперія, не хитра,
Собі убивць кувала з них.
Під тиском товщі каламуті
У них крицевіли серця,
І вибуховість, і могуття,
Щоб їй наблизити кінця.
За вампіризм, який народи
Навкруг знекровлює, в’ялить, –
Святе апостольство Свободи
Її намірене звалить!
Олекса РІЗНИКІВ
1999 р. |
