Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


“Мово рідна, без тебе і сонця немає”


“Мово  рідна, без тебе і сонця немає”

16 січня виповнилося 110 років з дня народження поета-борця Василя Лобка.
Я знав його із самого початку 1990-х. Він приїжджав з Боярки продавати на Майдані свої поетичні збірки і газету “Мова є нація”. Пан Василь, уже тоді дідусь, як юнак палко вступав у дискусії. Головна тема – захист прав української мови. Сперечався, а точніше, гостро і нестримно атакував співрозмовника – часом навіть зверхньо, мовляв, що ти знаєш?! ти мене послухай, я тобі розкажу що і до чого. Він був безапеляційний, я б сказав, навіжений. Василь Лобко весь палав-горів-кипів, коли йшлося про українську мову та її долю, захищав її від ворогів та недоукраїнців репаних.
Далі використовую інформацію з “Календаря українця”.
Василь Федотович Лобко народився 16 січня 1914 р. в с. Веприку на Полтавщині. У 1933-му зарахований до Харківського університету на соціально-економічний факультет. Проте за обов’язковим набором скерований до московської вищої військової школи ВВС РСЧА за спеціальністю “радіотехніка” (закінчив 1937-го). У 1940 р. вступив до Ленінградської військової електротехнічної академії зв’язку на радіофакультет. Учасник боїв за Ленінград (1941 – 1942). Академію закінчив у Томську, куди вона була евакуйована. Потім фронт. Був командиром радіолокаційного батальйону. Після війни викладав на Вищих курсах офіцерів зв’язку в Києві (1945 – 1946), був начальником Київської радіолокаційної станції, науковим працівником Інституту гідромеханіки АН УРСР (1949 – 1964). Закінчив аспірантуру Львівського політехнічного інституту (1958 – 1962).
Усвідомлення власної української ідентичності та брутального приниження українства в СССР приходило поступово. Про свої перші протестні думки, збурені самогубством та похороном Миколи Скрипника, Василь Лобко згодом написав: “У 1933 році йшов за домовиною Миколи Скрипника і думав: що ж воно коїться на Україні? А коїлося страшне: штучно створений голод, висилка мільйонів українців із своєї землі, знищення української інтелігенції, а в 1934 році і фактична ліквідація української мови – осуржування її, заміна тисяч українських слів російськими... Особливе обурення в ті роки викликали в мене пристосуванці-самоїди: поховали Миколу Скрипника, і на університетську трибуну вистрибнув Затонський, звинувачуючи Скрипника в українському буржуазному націоналізмі; репресували Затонського – і на ту ж трибуну вистрибнув Андрій Хвиля і вже звинувачував у націоналізмі тих двох; репресували Хвилю – і на ту ж трибуну вистрибнув Іван Кулик і вже звинувачував у націоналізмі трьох; потім стрибнув Панас Любченко і піддавав анафемі усіх... Згодом і цей застрелився. Самоїди...”
Прозу та поезію Василь почав писати з юнацьких літ, проте через виразно національне спрямування їх переважно не допускали до друку. У 1943-му його звинуватили в націоналізмі й понизили на ранг в офіцерському званні…
Після війни писав у державні та партійні органи листи на захист української мови та культури, розповсюджував самвидавні статті, друкував листівки проти русифікації. Познайомився та спілкувався з шістдесятниками й діячами української культури.
У 1959 р. з товаришами домігся дозволу на викладання українською мовою у вищих технічних навчальних закладах, проте вже в 1961-му цей дозвіл окупаційна влада анулювала. У березні 1963 р. на Всеукраїнській науковій конференції з питань культури української мови виступив проти теорії двомовності та за поширення української мови в усіх сферах життя, відтак у травні 1963 р. був звільнений з академічного інституту; у 1968-му звільнений з галузевого інституту “за націоналізм”.
У 1965 р. написав програму і статут “Товариства українізації України”, однак влада не допустила створення товариства. У 1973-му заарештований і засуджений на 3 роки ув’язнення – за “наклепи на Радянську владу” в національному питанні. На суді Лобко відкинув усі звинувачення, відмовився подати “каяття” і наполягав на тому, що писав тільки правду. Після звільнення не міг прописатися в Києві та влаштуватися на роботу, водночас чиновники кожного разу пропонували зняти всі обмеження, якщо напише покаянну заяву. Лише через два роки з труднощами вдалося влаштуватися робітником.
У часи розвалу імперії очолив раду Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (1989), редагував газету “Мова є нація”. Ось кредо Василя Лобка, яке від висловив у вірші:

Українська мова

Ти для нас – і повітря, і хліб, і вогонь,
Євшан-зілля козацького краю,
Джерело, від якого й граніт оживає,
Ти – Вкраїни моєї буття.
Мово рідна, без тебе і сонця немає.

31 січня 1995 р. на станції метро “Хрещатик” у суперечці з ворогом України дістав сильний удар по голові. 19 лютого в лікарні м. Боярки, не приходячи до тями, помер, а фактично загинув за українську мову.
Похований у м. Боярці Київської області.
Вічна пам’ять!

Підготував Роман КОВАЛЬ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Олександр МІЛЯНЧУК – 315 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн
Сергій ЗДІОРУК (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ