31 липня перестало битися серденько цієї прекрасної дівчини, нареченої, моєї майбутньої дружини. Не стало людини – хороброї, працьовитої, наполегливої. Вона – янгол серед людей, яка допомагала всім, хто просив і не просив допомоги. Вона хотіла жити щасливо і довго, вона часто говорила, як хоче створити зі мною велику і дружну родину. Вона завжди була за справедливість у цьому світі. Вона мені постійно казала: “Тарасе, ми папуги-нерозлучники, ми завжди будемо разом”, а я їй відповідав: “Так завжди і буде, моя маленька комашко”, але, на жаль, цього не сталось... Історія нашого кохання назавжди буде в моєму серці... Кохання, яке я відчув, бувши з нею.
Я хочу сказати: ти завжди будеш для мене маленькою комашкою, Люля.
А я для тебе “твоїм коханим ховрашком”.
Я тебе дуже сильно кохаю і буду кохати завжди...
Вона загинула як герой, борючись за нашу Україну.
Тарас СУХЕНЮК |
