Коли знайомилися, я спитав тебе, хто ти за національністю. Мене вразило, як ти твердо сказав, що українець і звати Юрій Юрійович Ногай.
Ти був доброю і чуйною людиною. Одного разу мене втішило, як ти приніс мені чаю і не приховував задоволення, що я, подякувавши, почав смакувати його… Часто розповідав, як любиш свою сім’ю, а в побуті на фронті завжди облагороджував наше місце проживання, створював домашній затишок. Усі побратими дивувались, як у тебе це виходило…
У бою ти був вправним і сміливим стрільцем і з разючою точністю косив москалів, відбиваючи щоденні денні атаки разом із побратимами. А ще, незважаючи на поранення плеча, ти допомагав тягнути ноші з тілом загиблого побратима два кілометри лісом.
Ти був сильний як лев, але дістав смертельні поранення від “прильоту” – під час евакуації. Перед смертю попросив побратима пробачення, що так сталось, а ще попросив, щоб передали, що любить дружину, сина та Україну…
Не знаю, як висловити біль втрати для мене і мого підрозділу.
Ти частина нашої спільної української душі, яку вирвали і якої завжди не вистачатиме. Ми завжди будемо тебе пам’ятати і славити! Клянемося всі: за тебе і всіх загиблих побратимів будемо мстити кров’ю москалів – доти, поки не згине останній супостат на нашій землі.
Вічна слава тобі, Юрец, і вічний спокій!
Щасливий, що мав честь зустріти таку людину у своєму житті!
Вічна шана тобі!
Володимир ПАСТУШОК
Примітка. Юрій родом з м. Дніпра, загинув 20 липня на Харківщині, на території Борівської громади Ізюмського району.
|
