31 липня – День народження Гелени Остряниці – єдиної доньки Івана Полтавця-Остряниці, Генерального писаря Української держави (1918), наказного отамана Вільного козацтва (1917). У цей день її хотіла привітати українка з Мюнхена Наталія Зубенко, але…
Наталія Зубенко написала до мене листа: “Сьогодні день народження від Гелени Остряниці. Я пробувaлa потелефонувати до неї, але, на превеликий жаль, ніхто не брав більше слухавку. Тоді я потелефонувала до її сина д-ра Стефана фон Остряниці, до його практики дентиста. Зголосився він особисто. Я запитала як ведеться його мамі, яку я хотіла б відвідати з нагоди її Дня народження. Він мені відповів, що його мама відійшла у засвіти 23 березня 2023 року. Похоронена на Ostfriedhof у Мюнхені, не в гробі її батька. Батько лежить на Nordfriedhof…”
Народилася Гелена 1922 року. Повне її ім’я – Helena Poltavetz von Ostranitza. Батько називав її Льолею, але німцям важко вимовити оте м’яке “Льоля”, тож дочка отамана каже “Лола”. Прожила вона 100 років…
11 жовтня 2015 р. я з Віктором Моренцем і Наталкою Зубенко провідали Гелену Остряницю в Мюнхені.
Пані Гелена жила в окремій кімнаті на одному з поверхів будинку для літніх людей – з меблями, портретами та книжками зі своєї квартири, з усіма вигодами та великими вікнами, через які видно красивий парк. Звичайно, ми порушили її тихе життя…
Гадаю, що її серце відкрили 10 світлин, зокрема й родинних, які я їй показав. Більшість із них вона побачила вперше, деякі мала. Її обличчя осяяла сумна усмішка: так, це я в дитинстві, так, це моя мама, так, це мій батько, як давно це було!..
Пані Гелена була до нас привітна і сердечна.
Я написав про неї та її батька нарис. Опублікував його в газеті “Незборима нація”. Хто хоче прочитати, шукайте в інтернет-світах…
5 лютого 2023 р. отримав з Мюнхена листа від Наталки Зубенко, “нашої людини в Мюнхені”: “Щойно тепер, пару хвилин тому, розмовляла я з Геленою Остряницею і переказала їй Ваші щирі вітання. Вона дуже потішилася і переказує Вам її щирі вітання навзаєм і бажає Україні всього найкращого. Сказала мені, що в такому віці (100 років!) жити не так уже-то і радісно, але тішиться, що її світлий розум її не покидає в цьому віці”.
На прощання хочу подякувати пані Гелені за ту незабутню зустріч – 12 жовтня 2015 року. Та опублікувати її світлину з портретами батьків і напис на дверях, за якими вже живе інша людина.
Вічна пам’ять!
Роман КОВАЛЬ |
