“Історією я цікавився з дитинства”
Ще змалку із захопленням слухав розповіді моєї прабабці Євдокії Петрівни
про події, що відбувалися на моїй малій батьківщині. Розповідала вона і
про “розкуркулення” свого батька, справжнього господаря, у якого було забрано
землю, коней, худобу… Розказувала прабабуся, що біля нашого села Петрова
Долина (тепер Петрове) стався великий бій між більшовиками і махновцями.
Загиблих закопали в одній ямі. Згодом через поховання проклали греблю та
автодорогу сполученням Апостолове – П’ятихатки. До речі, на цьому місці
часто трапляються дорожньо-транспортні пригоди.
Але по-справжньому захопився вивченням історії лише два роки тому,
коли завдяки подіям, які супроводжували передвиборчу кампанію і так звану
помаранчеву революцію, в мені нарешті прокинувся українець. Я написав –
“так звана революція”, бо вона відбулася лише в душах українців і то, на
жаль, не в усіх.
Особливо мене цікавить героїчна частина нашої історії – козацька доба,
гайдамаччина, діяльність ОУН і УПА.
Нещодавно я поповнив свою бібліотеку книгою “Ренесанс напередодні трагедії”
(Київ: Діокор, 2003). Прочитавши її, відкрив для себе ще одну героїчну
сторінку історії нашої Нації – Визвольну війну проти більшовицької Росії.
З книги довідався і про Історичний клуб “Холодний Яр”. Буду вдячний, якщо
надішлете мені відповідь, що потрібно для того, аби стати дійсним учасником
історичного клубу.
Олександр МАЙСТАТ
смт. Софіївка Дніпропетровської обл.
Від редакції
Шановний пане Олександре! Умови вступу до Історичного клубу “Холодний
Яр” дуже прості: треба передплатити газету “Незборима нація” (6 грн. на
рік), заповнити бланк (який посилаємо) та в міру сил робити щось для увічнення
пам’яті учасників Визвольної боротьби українського народу.
“А то була їхня остання зустріч”
Книжки Ваші читаються дуже легко і швидко. Буває так, що я читаю, а
сам переношусь у той час, у ті події. І дуже переживаю. Буває, стає важко
на душі, а іноді з’являються сльози. Та хіба в листі опишеш свої емоції
та пережите?
Я – звичайна людина без партійних орієнтацій. Просто українець. Моя
перша книжка – “Кобзар” (це для всіх українців “Біблія”), а друга – мабуть,
“Холодний Яр”. Ці книги повинен прочитати кожний українець, щоб знати,
хто він є…
Скільки українців віддало життя, щоб наш народ жив вільно на своїй
землі, а влади української все немає. Не було її і в часи Петлюри та Винниченка.
Тоді більшість владної верхівки, як і тепер, керувалася власними інтересами
та мріями про дружбу з ворогом-звіром.
Я родом з Тетіївщини. У книзі “Багряні жнива” є розповідь про повстання
на Тетіївщині. Мої земляки, як і я, були безпартійними. Вони знали одне:
треба захистити свою землю, свої хати, своїх дітей, бо суне страшний ворог.
До сих пір стоїть перед очима сцена з книги “За волю і честь”, коли повстанець,
простий селянин, який хотів працювати на своїй землі, а мусив взяти зброю,
прийшов попрощатися з дружиною і сином. А увага дитини була тільки на зброї.
“Татко, дай мені калабінку” і все. Хлопчик образився, що йому батько не
дав погратися, і одвернувся. А то була їхня остання зустріч…
Леонід ЦИМБАЛ
м. Київ
“Важко і сумно”
Ви не уявляєте, як живеться нам у селі. Важко і сумно.
Телевізор не дивлюся, реклама мене добиває. Передплачую шість газет,
серед них і “Незбориму націю”. Перечитую і відношу в сільську бібліотеку.
Вдома лишаю тільки “Сільські вісті”.
Люди в селі розгублені, перелякані. Брешуть і п’ють. Вся нечисть сплила,
безчинствує. Тринькають землею…
Ганна СКРИПКА,
племінниця отамана Якова Кощового
Миколаївська обл.
“Мене не забувають”
Я завжди дякую у своїх молитвах Всевишньому, що хоч так далеко від мене,
а все-таки оточують мене добрі і прекрасні мої земляки. І в Києві, і у
Львові, і в Канаді про мене не забувають. Для мене це велике щастя.
Ще раз хочу сказати, що я не розлучаюся з вашим часописом за жовтень,
де вміщена стаття про мого Батька. Вдячна, що ви не забуваєте Його. Це
для мене велика втіха і моє особисте щастя.
Таїсія КАЛАГУРСЬКА,
дочка отамана Ананія Волинця
м. Томськ, Росія
“Нехай ця згадка буде даниною його пам’яті”
Я передплатила газету “НН” на цей рік. Перший номер отримала перед Різдвяними
святами. Газета дуже цікава. Гарно підібрані світлини мого Батька і оповідь
про нього. І про відвідання могили генерала Мешковського на тернопільському
цвинтарі. В травні минає 35 років від дня смерті мого Батька. Нехай ця
згадка про нього буде даниною його пам’яті, за що я дуже вдячна, бо без
Вас нічого того не було б.
Бажаю успіхів у тій просто велетенській роботі, яку Ви робите і яка
потребує багато сил, снаги, хисту і вміння. Нехай вони ніколи не залишають
Вас і хай щастить у всьому і завжди.
Юліана ДЕРЕХ-ЛІСТОВСЬКА,
дочка старшини Армії УНР Петра Лістовничого-Лістовського
м. Тернопіль
“Коли був ще малий…”
Коли був ще малий і бешкетував з братами, наш батько незлобливо гримав
на нас, примовляючи: “От банда Завгороднього!”. Тоді, в часи комуністичної
диктатури, цей вислів батька для мене нічого не значив. Я ж і гадки не
мав, хто такий Завгородній. Уже значно пізніше я дізнався, що це отаман
з наших околиць.
Якщо маєте про нього матеріал, подайте на сторінках “НН”.
Володимир ПОЛІЩУК
м. Мала Виска Кіровоградської обл.
Від редакції
Нарис про отамана Ларіона Загороднього (Завгороднього) вміщено у книзі
“Коли кулі співали”, яку кожний може придбати поштою або безпосередньо
в редакції.
“Вчіть нас”
Сердечно вітаю Вас зі славним Десятиріччям Історичного клубу “Холодний
Яр”. Радію безмірно: є, є, є Українці в Україні! І я приєдную свій голос
до тих теплих слів, якими Ви згадуєте Людей, які з Вами. Відзиваються у
праці Вашій (та Ваших друзів і рідних) слова нашого Мойсея, що “за долю
міліонів мусиш дати ти одвіт”.
Дякую Всевишньому, що знаю вас, любі мої Люди, що можу іншим розповідати
про вашу працю, пропагувати книги, газети, щоб пересвідчитись, що не лише
тут, на Заході, були свої Герої, але й там, ближче до серця Держави нашої
– Києва… Слава Їм!
Шановні Добродії! Трудіться й надалі з Божим благословенням, відкривайте
незнане, вчіть нас.
Стефанія ДАНИЛЕЦЬ
с. Отинія Івано-Франківської обл.
“Розкриває очі”
“Незборима нація”, на мій погляд, заслуговує на більший тираж, ніж є.
Газета будить і розкриває очі закомплексованим громадянам України.
Анатолій МИСЬКО
м. Вишгород Київської обл.
“Я просто був вражений!..”
Хочу щиро подякувати за книгу “Коли кулі співали”. Я просто був вражений
цією книгою! Нехай Вас Бог охороняє!
Михайло БАТІГ
м. Долина Івано-Франківської обл.
Погляд із Січеслава
Нічого кращого за роботу Історичного клубу “Холодний Яр” в Україні не
проводиться. І тут вже нічого додати. Слава Українській Нації!
Джміль
Email: dzhmil@ukr.net
URL: http://RidnaUkraina.com
Січеслав (тимч. “Днєпрапєтровск”) |
