Щодня переглядаю заяви та коментарі МЗС РФ. І щодня переконуюся, що під час збройної агресії проти України відомство Сєрґєя Лаврова виконує завдання з її дипломатичного прикриття і виправдання. От і зараз роздратування МЗС РФ викликало рішення Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про включення історичного центру міста-порту Одеси до Списку всесвітньої спадщини під загрозою.
Здавалося б, на тлі постійних обстрілів Одеси, які не припиняються з першого дня агресії, російським дипломатам краще б промовчати, але ж ні. За давньою російською традицією МЗС РФ, не згадавши обстріли, перекладає провину на Україну. Ось який це вигляд має в заяві: “Єдину загрозу місту з багатою історією становить націоналістичний режим на Україні, на системній основі знищуючи пам’ятники великим засновникам і захисникам Одеси – імператриці Катерині Другій, її сподвижникам Іосіфу Дерібасу, Платону Зубову, Францу де Волану, князю Олександру Потьомкіну і генералісимусу Олександру Суворову, – що є невід’ємною частиною вікової історичної спадщини та архітектурного ансамблю”.
А тепер про це та інше по порядку.
Ну, по-перше, засновник Одеси де Рібас не тезка Кобзона і ніякий не Іосіф, а Жозеп. Підміна імені, як і додавання до нього доволі часто по батькові Михайлович, є спробою русифікувати його, як і багатьох інших іноземців, які служили Російській імперії.
По-друге, закладка фундаментів головних будівель міста, названого Одесою, відбулася в 1794 році не на порожньому місці, а на території набагато давнішого міста із ніяк не російською назвою Хаджибей, від якого і веде родовід Одеса. Це щодо вікової історичної спадщини.
Тепер стосовно архітектурного ансамблю. Пам’ятник “засновникам Одеси” був споруджений 1900 року. А демонтований 1920 року тодішньою окупаційною російсько-більшовицькою владою. МЗС РФ не має коментаря з цього приводу? Відновлений пам’ятник був 2007 року вже в незалежній Україні, тобто – за версією російських дипломатів – українськими націоналістами під проводом президента-націоналіста Віктора Ющенка. І, можливо, не був би демонтований у грудні 2022 р., якби не агресія Росії та постійні обстріли міста, толерантні мешканці якого зрештою не витримали.
Але про це МЗС РФ мовчить. Як мовчить і про те, що 2 травня 2022 р. Одеса зазнала масованої ракетної атаки, внаслідок якої було пошкоджено зокрема й Свято-Іверський монастир УПЦ Московського патріархату. І на українських націоналістів цього не списати.
Одне слово, перегляд коментарів МЗС РФ однозначно засвідчує, що російські дипломати, як і російські пропагандисти, мають розглядатися майбутнім Міжнародним трибуналом як окрема категорія воєнних злочинців.
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник
На світлині – колумбійський письменник Габрієль Гарсіа Маркес і перекладач з іспанської Сергій Борщевський. Москва, 1987 р.
|
