 З ініціативи Історичного клубу “Холодний Яр” 18 червня на Черкащині урочисто відкрито меморіал козакам-добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, – командирові “Карпатської Січі” Олегові Куцину-“Куму”, командирові V Легіону Андрієві Жованику-“Татарину”, Герою України Дмитрові Коцюбайлу-“Да Вінчі” та Герою України Тарасові Бобаничу-“Хаммеру”. А на хуторі Буда біля дуба Максима Залізняка постав пам’ятник Олегові Куцину, багатолітньому співорганізаторові вшанування холодноярських героїв, 1-му віцепрезиденту Історичного клубу “Холодний Яр”.
А в околицях Грушківки завдяки кам’янським козакам (подяка Олександру Потапенку) зависочіли два меморіальні знаки – на честь Юрія Горліса-Горського та Андрія Чорноти, які знищили залогу із шести москалів на Майданах, а також у пам’ять козаків 3-ї (Грушківської) сотні полку гайдамаків Холодного Яру. На останній написано: “Тут, в урочищі Тартак, у 1919 – 1922 рр. збиралася 3-тя (Грушківська) сотня полку гайдамаків Холодного Яру під командуванням Сидора Темного. Слава козакам Холодного Яру!”
Отже, за один день 7 пам’ятних знаків! Такого в історії України ще не було!
Вшанували ми й могилу Героя України Георгія Тарасенка.
Організатор урочистостей – Історичний клуб “Холодний Яр”. Співорганізатори: Музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, підрозділ ССО ЗСУ Legio V, Національно-визвольний рух “Правий сектор”, “Легіон Свободи”, 49-й ОСБат “Карпатська Січ”, ДУК “Правий сектор”, Благодійний фонд “Glory UA”, Черкаська військова районна адміністрація, Національний природний парк “Холодний Яр”, Історико-культурний заповідник “Чигирин”, “Туристичний рух Чигиринщини” та газета “Незборима нація”.
Усе це відбулося в рамках 27-х вшанувань героїв Холодного Яру. Відкрив їх у суботу, 17 червня, на могилі Головного отамана Холодного Яру голова оргкомітету Роман Коваль. Він розповів воякам 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, які прийшли вклонитися Василеві Чучупаці, про історію перейменування їхньої частини. “Ідея виникла саме тут, на могилі Василя Чучупака, у 2018 р., я та Олег Куцин звернулися з відповідною ініціативою до тодішнього начальника штабу бригади Геннадія Шаповалова, з яким прийшли вшанувати пам’ять головного отамана…”
До Василя Чучупака зверталися старший офіцер батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону 93-ї ОМБр, козак Історичного клубу “Холодний Яр” Юрій Ткаченко-“Небокрай”, стрільці 49-го ОСБат “Карпатська Січ” Мар’ян Берездецький і Богдан Легоняк (тепер в. о. директора Національного заповідника “Холодний Яр”). На честь видатного воїна оркестр 93-ї ОМБр “Холодний Яр” виконав Гімн України та віддано почесну сальву.
На братській могилі холодноярців, де спочивають козаки Петро Оверкович Токовенко, Прохор Іванович Деркач, Руденко, Гаврилко “Полтавець”, лірник Михайло Гречкин виконав пісню “Чорна рілля ізорана”, а Святослав Силенко заграв “Як хлопці у бій виступали”. Про полеглих “незлим тихим словом” згадали письменники Роман Коваль, Лариса Ніцой та кулеметник 20-го Окремого мотопіхотного батальйону Дмитро Кібець-“Дим”.
Потім біля братської могили урочисто були прийняті до лав Історичного клубу “Холодний Яр” вояки “Карпатської Січі” Мар’ян Берездецький і Сергій Щербина-“Свобода”, а також художниця Марина Соченко.
У центрі Мельників квіти лягли до монументів загиблим у боротьбі за Україну козакам і козачкам села, а також Юрієві Горлісу-Горському (автор пам’ятного знака Віктор Крючков) та родині Чучупаків. Героям співали кобзарі Михайло Коваль (“Ой батьку-батьку”) і Святослав Силенко (“В Чорне море кров Дніпром тече”), а промовляли заступник голови Черкаської районної військової адміністрації Микола Турик, начальник пресслужби 93-ї ОМБр “Холодний Яр” Владислав Гвіздь і вояк “Карпатської Січі” Руслан Андрійко.
Біля пам’ятника родині Чучупаків, який створив Микола Теліженко, лірник Михайло Гречкин заспівав пісню “Ой у полі могила з вітром говорила”, а В’ячеслав Купрієнко – пісню “Україна” (сл. Тетяни Яровициної). Від імені вояцтва звернувся Сергій Щербина-“Свобода”, головний сержант 1-ї роти 49-го батальйону ЗСУ “Карпатська Січ”.
Не забули ми й привітатися з могилою гайдамацького ватажка ХVІІІ ст. Гната Голого. Промовляли голова Новоукраїнського осередку ВО “Свобода” Михайло Батій і краєзнавець із Ташані Юрій Коржов, нащадок генерал-хорунжого Армії УНР Петра Самутина. Пан Юрій згадав свого земляка Віталія Краснюка, майора СБУ, який загинув торік 10 березня на Чернігівщині під час спроби зупинити танкову колону москалів. Віталій Краснюк керував диверсійною групою ДУК “Правий сектор”. Разом із ним загинули бійці “Вагнер”, “Отче”, “Фугас” (їхні поховання знайшов “Зірваний”).
Михайло Гречкин потужно виконав пісню на слова Тараса Шевченка “Гей, літа орел”, а старосвітський кобзар Михайло Коваль проспівав історичну пісню про Саву Чалого, якого за зраду козацтву знищив Гнат Голий. За це йому і досі вдячні нащадки.
Прийшли ми й у Мотрин монастир до могили сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця. Сестра Федора залишила для нащадків такий його портрет: “Був одягнутий, аж страшно дивитись: шапка – сива, шлик – червоний, чемерка – чорна, обкладена сивим, пояс – червоний, штани – червоні, як козацькі, широкі, чоботи – лаковані. А пояс зав’язаний «по-козацьки»”.
Роман Коваль згадав теплим словом не тільки сотника Компанійця, а й бандуриста Данила Мельника, учасника холодноярських вшанувань минулих років, який загинув 10 травня ц. р. під Бахмутом. На їхню пам’ять виконали пісні Вікторія Майковська (“Ой сів пугач на могилі”) та В’ячеслав Купрієнко (“Чорно-черлені мрії” на сл. Наталки Крісман). Наприкінці кобзар Михайло Коваль вибухнув піснею “Ой у лузі червона калина”, яку підхопили всі учасники вшанування. І полилася стрілецька пісня над Мотриним монастирем, як колись у добу УНР…
Хоч і багатим був на події перший день, та все ж головним став день другий.
Опівдні 18 червня на найвищій точці Холодного Яру залунали тулумбаси Історичного товариства “Чорні запорожці”, а за ними – улюблена мелодія Андрія Жованика “Був у мене один товариш” (композитор Фрідріх Зільхер).
Під Гімн України, який виконав оркестр 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, прапори над меморіалом козакам-добровольцям підняли старший офіцер батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону 93-ї ОМБр, козак Історичного клубу “Холодний Яр” Юрій Ткаченко-“Небокрай”, командир 1-го відділення 1-го взводу мінометної батареї 3-го батальйону 93-ї ОМБр “Холодний Яр” Денис Шекера-“Партизан” і ветеран АТО-ООС, кулеметник 20-го Окремого мотопіхотного батальйону Дмитро Кібець-“Дим”.
У вступному слові Роман Коваль нагадав слова Олега Куцина: “Тепер я можу говорити з войовничими предками на рівних”. І запросив відкрити меморіал командира 93-ї ОМБр “Холодний Яр” Павла Палісу, голову Черкаської районної адміністрації Валерію Бандурко, віцепрезидентів Історичного клубу “Холодний Яр” Лесю Островську та Богдана Легоняка.
Вони й зняли синьо-жовті стрічки на пам’ятниках героям нинішньої війни Олегові Куцину-“Куму”, Андрієві Жованику-“Татарину”, Героям України Дмитрові Коцюбайлу-“Да Вінчі” і Тарасові Бобаничу-“Хаммеру”.
“Нині ці хлопці, – сказав Роман Коваль, – стоять поруч із братами Чучупаками, Андрієм Чорнотою, Юрієм Горлісом-Горським, Романом Шухевичем, Петром Болбочаном, Максимом Залізняком… Щиро дякуємо батькам, які виховали цих золотих дітей національного відродження, – Лідії та Іванові Куцинам, Олені Жованик та сл. п. Євгенові Жованику, Миколі й Тетяні Бобаничам, Іванові та Оксані Коцюбайлам, Олександрові та Вікторії Тарасенкам. Багато хто з них сьогодні серед нас. Уклін вам доземний! Дітям вашим – тричі слава!..”
І сотні людей повторили це – аж холодноярські яри відгукнулися…
Далі голова Синодального управління військового духовенства ПЦУ митрополит Іоанн освятив меморіал козакам-добровольцям. Участь у цьому чині взяли і протоієрей Василь Цириль та інші священники.
У Холодний Яр приїхали сестри Героя України “Да Вінчі” Мар’яна Семененко, Ангеліна Коцюбайло, Олександра Коцюбайло та його кохана дівчина Аліна Михайлова. Більшість із них уперше в Холодному Яру. Від імені родини виступила Мар’яна Семененко.
“Для мене честь і привілей сьогодні тут разом з вами, – сказав комбриг 93-ї ОМБр “Холодний Яр” Павло Паліса, – вшанувати полеглих героїв у цій чотирьохсотрічній війні за свободу і незалежність. Важливо це робити тут, і не тільки через те, що ввірений мені підрозділ має назву «Холодний Яр». У свідомості кожного українця Холодний Яр є символом незламності. Протягом сотень років ціною життя найкращих синів ми виборюємо свободу і краще майбутнє для наших дітей і внуків. Багато побратимів полягло. Їхній подвиг відгукнеться у вічності, а ми з вами зробимо так, щоб це було недаремно”.
Після виступу кобриг-93 вручив голові оргкомітету Романові Ковалю цінний подарунок – картину з янтарю із зображенням мотиваційного прапора 93-ї ОМБр “Холодний Яр”.
Промовляв і Юріс Юраш, козак 49-го Окремого стрілецького батальйону ЗСУ, донедавна голова правового комітету Сейму Латвії. У березні 2022 р. він склав депутатські повноваження та поїхав в Україну, де приєднався до Інтернаціонального легіону Сил територіальної оборони ЗСУ, став вояком батальйону “Карпатська Січ”. Брав участь у боях за Київ. Про Андрія Жованика Юріс Юраш сказав: “Як на мене, він найкраща та кришталево найчистіша людина. На таких людях, як він, направду, тримається вся нація. Вони ядро вашого народу”.
Взяли слово також голова Черкаської районної адміністрації Валерія Бандурко (співорганізаторка вшанування), дружина Андрія Жованика Оксана Жованик, дівчина Георгія Тарасенка Ганна Прокошева, дружина Тараса “Хаммера” Наталія Бобанич, командир 5-го Легіону Ігор Малякін, полковник Ярослав Лисенко (командир 43-ї Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила), голова НВР “Правий сектор” Андрій Тарасенко, голова Медведівської ОТГ Андрій Іванченко, Мар’ян Берездецький і Руслан Андрійко – представники відповідно “Карпатської Січі” та “Легіону Свободи”.
“Розпрощався стрілець зі своєю ріднею…” – ця пісня стала лейтмотивом вшанування героїв під час відкриття меморіалу козакам-добровольцям. Її сердечно виконав кобзар Святослав Силенко. А бандурист Василь Жованик для свого батька Андрія та його товаришів заспівав “Гей, степами, темними ярами” (сл. і муз. Степана Малюци).
Надзвичайним, енергетичним було виконання Василем Лютим своєї пісні “Мчать козаки” – разом з оркестром 93-ї ОМБр “Холодний Яр” (диригент Олександр Корольов).
Відкриття меморіалу завершив оркестр 93-ї ОМБр, натхненно виконавши пісню “Ой у лузі червона калина” в сучасному трактуванні. І знову загомоніли яри…
На пам’ятниках викарбувані слова героїв. У кожного своя думка, але за всіх висловився Андрій Жованик: “Загинути в бою за Україну – це честь та привілей”.
Щиро дякуємо авторам меморіалу – скульпторові Ігорю Семаку та архітекторові Олександру Бучацькому, а також жертводавцям за можливість гідно вшанувати героїв!
Меморіал козакам-добровольцям вдалося зробити на високому мистецькому рівні, неподалік Мотриного монастиря, при дорозі до дуба Максима Залізняка. Тепер він стане сакральним місцем для паломників Холодного Яру.
“Творимо меморіал, мріємо про Пантеон”, – так висловився Роман Коваль, ініціатор побудови меморіалу. Ідею побудови Пантеону він пропагує від 1997 року…
Чин освячення зброї здійснив митрополит Іларіон, голова Синодального управління військового духовенства ПЦУ, простими словами – головний капелан ЗСУ.
Роман Коваль розповів про традицію освячення зброї в Холодному Яру, а Руслан Андрійко зачитав “Молитву українського націоналіста”. Палке слово промовила заступниця комбрига 67-ОМБр ДУК “Правий сектор” Дана Виноградова. Василь Лютий проникливо заспівав “У Холоднім Яру” (сл. Володимира Бровченка, муз. Василя Лютого). Досить, Господи! Нині рабом не помру.
Додалося рішучості й сили,
Як зібралися хлопці в Холоднім Яру,
Як гарячі ножі освятили. Важливо, що свою зброю освятив і полковник Ярослав Лисенко, командир 43-ї Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Сподіваємося, що вояки його бригади освятять свою зброю вже на День українського козацтва цього року.
А потім козаки і козачки поклали квіти до могили Героя України Георгія Тарасенка. Тут виступила Вікторія Тарасенко, мати Георгія, розповіла про подвиг сина, командира добровольчого підрозділу “Фрайкор”.
За годину – нова державотворча подія – відкриття на хуторі Буда пам’ятника Олегові Куцину, першому командирові 49-го Окремого стрілецького батальйону “Карпатська Січ”, 1-му віцепрезиденту Історичного клубу “Холодний Яр”. Відкрила її мелодією пісні “Плине кача” 13-річна скрипалька з Кам’янки Маруся Щавелєва, а Юркеш виконав славень карпатських січовиків “Кум”, присвячений Олегові Куцину. Промовляли Роман Коваль, співорганізаторка вшанування Леся Островська, вояки “Карпатської Січі” Мар’ян Берездецький, Сергій Щербина-“Свобода” і Денис “Канада”. Вони й висипали до підніжжя пам’ятника землю з Харківщини, окроплену кров’ю Олега Куцина. На пам’ять про легендарного комбата В’ячеслав Купрієнко заспівав пісню “Не плачте” на слова Інни Ковальчук, а Святослав Силенко – “Ой як люблю ті наші гори”.
У вшануванні взяло участь багато вояків і воячок різних частин ЗСУ, зокрема й Люба Криворот, військослужбовиця 67-ї ОМБр, та Ігор Гаврищишин, який дістав поранення в бою в Бахмуті, обоє члени Історичного клубу “Холодний Яр”. Поклала синьо-жовті квіти до обох пам’ятників Олегові Куцину його дружина Алла. Два дні вирувала й Літературно-музична сцена. Високий тон поетичного слова задав координатор і співведучий поет Василь Ковтун, який зачитав свої вірші “Холодний Яр”, “Холодний Яр живий”, “Але нас таки купа”. Додала потуги дійству поетеса з Черкас Валентина Коваленко. Декламування її було твердим, а рими сильними. Від них віяло справедливою люттю до ворога. Поетеса також представила свою нову збірку поезій “Вишіптування мокшанської бешихи”.
Напрочуд витончено-потужною була поетеса Мальва Кржанівська, яка приїхала з фронту. Цього разу вона виступала під акомпанемент кобзаря Святослава Силенка. Її доробок про нинішню війну з московитами особливо цінний тому, що вона є бійчинею аеророзвідки одного з підрозділів Сил оборони. Хоч Мальва і мріє про мир та власних дітей, але поетичним словом благословила побратимів на бій за Україну. Як завжди, учасники свята в Холодному Яру стрічали та проводжали її гучними оплесками.
Лунало й поетичне та пісенне слово Хельги Джуваго. У ньому поетеса висловила не тільки свої тривоги, а й тверду віру в непереборну силу українського народу.
Одним з неповторних облич свята в Холодному Яру була письменниця Лариса Ніцой. Її виступ, як завжди, був бойовий і безкомпромісний. Торкнулася пані Лариса тем війни, мови, влади, національної пам’яті, ідентичності українського народу.
Згадали учасники Літературної сцени й митців, які віддали свої життя за Україну. Зокрема, співведучий сцени Андрій Купчин продекламував вірш козака Юрія Руфа “Останній бастіон”.
Поезія, яка два дні лунала в Холодному Яру, була високого рівня. У ній не було сліз, ридань і відчаю, а були тверда віра в ЗСУ, в український народ і впевненість у нашій перемозі.
Незабутнім став виступ старійшини кобзарського цеху Михайла Коваля із с. Великого Хутора на Черкащині. Він щемливо проспівав думу “Невольницький плач” і власну пісню “Козацька доля”.
Окрасою сцени став і лірник Михайло Гречкин – козак Історичного клубу “Холодний Яр”. Він пречудово виконав пісні “Йде січове військо” на слова Михайла Гайворонського, “Ой на горі вогонь горить”, “Про битву під Оршею”, “Україна” (Nokturnal Mortum) та “За Україну, за її волю” на слова Миколи Вороного.
Святослав Силенко відкрив для нас маловідому пісню “Матусенько, благословляй” на слова Степана Іванченка (підполковника Армії УНР). Виконав він також гімн ОУН “Зродились ми великої години” та пісні “Машерують добровольці” (сл. Романа Купчинського, муз. Романа Шухевича), “Сміються, плачуть солов’ї” (сл. Олександра Олеся), “В болотах жаби рай знайшли” (сл. Олександра Олеся, муз. Святослава Силенка), а разом з Василем Лютим – пісню “Як упав же він з коня” (сл. Павла Тичини) – цю пісню співаки присвятили пам’яті нашого товариша – козака-бандуриста Данила Мельника, який загинув під Бахмутом 10 травня ц. р.
В’ячеслав Купрієнко співає пісні авторів-інтелектуалів. Вони змушують задуматися над долею України, над своєю участю у Визвольній боротьбі. Так було і на цей раз. Ми почули пісні “Піхота” (сл. Гліба До), “Бог любить розвідку” (сл. Гліба Бабіча, який торік загинув під Ізюмом), “Останній прапор” (сл. Оксани Стоміної) та “А він іде” (сл. Тетяни Яровициної).
Збагатили Літературно-музичну сцену Холодного Яру своїми піснями Хельга Джуваго, Володимир Гонський і Сергій Шматок. Заслужений діяч мистецтв Володимир Гонський у пам’ять бійця ЗСУ Андрія Нищімного, 40 днів з дня загибелі якого минало в цей день, зачитав вірш Василя Симоненка “Ми мусимо жити й за них” та виконав пісні “За свободу” і “Не для мене”. Сергій Шматок заграв на баяні композицію Гектора П’яццолли “Oблівіон”, а на електогітарі – попурі українських патріотичних пісень. Дует братів Марштуп – Юрія та Василя – виконав козацькі пісні “Їде корсунський полковник” та “Як у Цареграді”.
На Літературно-музичній сцені виступила й учениця 7-го класу Кам’янської музичної школи Маруся Щавелєва. Вона прегарно виконала “Мелодію” Мирослава Скорика. Коли лунала “Мелодія”, над Холодним Яром запанувала тиша, що було чути, як по струнах скрипки рухаються пальці юної музикантки…
Козак Історичного клубу “Холодний Яр” Василь Лютий з величезним успіхом виконав власну пісню “Мчать козаки” – разом з оркестром 93-ї ОМБр “Холодний Яр”. Це було феєрично! Також Василь Лютий проспівав жартівливу пісню “Комарик” – її упівсько-снумівську версію. А ще він представив свої авторські пісні на слова Василя Ковтуна – “Камо грядеши” та “Місто-фортеця”.
Енергетично-потужним був і виступ Юркеша (Юрка Юрченка). Він не залишив байдужим нікого. Зі сцени Юркеш виконав похідний марш “Карпатської Січі” “Шарабан”, який так любив Олег Куцин. “Шарабан – барабан зі шкури моск-ля” – так жартують воїни батальйону “Карпатська Січ”. Вони й радісно підспівували Юркешу. А ще Юркеш виконав чудову пісню Володимира Некрасова “Золотий левик” – з присвятою воякам дивізії “Галичина” і сучасним захисникам України.
Зірвав овації і шестилітній козак із Медведівки Михайлик Крохмаль, онук співорганізатора вшанування Богдана Легоняка. Михайлик проспівав “Меч Арея” Василя Лютого. Йому підспівував сам автор, до слова, військовослужбовець ЗСУ.
Після промови ректора Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ярослава Кічука його донька Олеся Кічук виконала авторські пісні “Тримаймося, єднаймося” та “Я з тобою”, а також пісню Володимира Івасюка “Водограй”.
Зразковий аматорський театр мод “Вишиванка” з Городища під керівництвом Людмили Дорошенко показав хореографічну композицію “Гей, соколи” та пісенно-хореографічну композицію “Не залишай” – із солісткою Ольгою Мусатенко.
Петро Ткаченко-“Соловейко” із Січеславщини під супровід кобзи виконав пісню на слова Василя Ковтуна “Над Холодним Яром”, а також пісні “Україно моя” та “У похід далекий сурми засурмили”, а його друзі – інструктори Центру військової підготовки добровольців “Січеслав” і козаки творчого об’єднання “Золота паланка” Старосамарської сотні Війська Запорозького Низового – “Ворон” і козак “Колоброд” на галявині біля сцени продемонстрували бойові вправи з козацькою зброєю.
Василь Панченко виконав пісню “Журавлі”, а ветеран АТО Марко Мельник презентував щойно видану його видавництвом книгу Євгена Букета “30 війн із заклятим сусідом”.
Із сольною програмою два дні виступав оркестр 93-ї ОМБр “Холодний Яр” (диригент Олександр Корольов). Саме оркестр збирав найбільше глядачів. Вони не могли всиділи під час виступу холодноярського оркестру. Людей охопив ентузіазм – вони танцювали, підспівували, оваціями зустрічали кожну пісню талановитого колективу.
І на другий день свята було урочисто прийнято нових членів до лав Історичного клубу “Холодний Яр”– на цей раз Святослава Силенка і Тетяну Купріянець із м. Маньківки. Ось який відгук про цю подію залишила пані Тетяна: “Якось пан Роман запитав мене, чи не бажаю бути членом Історичного клубу «Холодний Яр». Я бажала, дуже бажала!!! Але відповіла: «Хіба я можу там бути? Там ТАКІ люди!..» Але душа весь час тягнулася до всього того, що пов’язано з діяльністю Романа Коваля та історичного клубу. Для себе вирішила: якщо зможу поїхати на 27-ті вшанування героїв Холодного Яру, то хочу, щоб саме в цьому – сакральному для України й українців місці, мене взяли в родину історичного клубу. Я – щаслива!!! Вітайте мене! Юрко Юрченко-«Юркеш», Ігор Сметанський, Мар’ян Берездецький, Леся Островська, Роман Коваль і Сергій Щербина-«Свобода» привітали мене обіймами”.
Написав заяву до Історичного клубу “Холодний Яр” і протоієрей о. Василь Циріль – наш друг-товариш із Чигирина. Він увійшов в історію України як священник, який із 2010 р. освячує зброю захисників нашої Батьківщини. І нині хлопці цієї зброєю на Сході і Півдні України обороняють наше право на національне буття!
Щира подяка волонтерам і благодійникам, які допомогти нам провести це свято вояцького духу в Холодному Яру!
Публікуємо фінальну частину звіту зі збору коштів (4 – 29 червня 2023 р.) на побудову меморіалу козакам-добровольцям у Холодному Яру, пам’ятника Олегові Куцину на хуторі Буда та на проведення 27-х вшанувань героїв Холодного Яру: невідомі доброзичливці – 99,5 грн, 100 грн, 248,75 грн, Яцун Олена – по 100 грн, Хомовська Наталія, Мельник Мирослав – по 200 грн, Кулина Андрій – 300 грн, Соколова Мирослава, Рак Валерій – по 500 грн, Юзич Юрій, Конечний Тарас, Микола Теліженко та доброзичливець із Рокитного – по 1000 грн, Мазурок Віра, Селюзкін Максим – по 2000 грн, Координаційна рада м. Калуша (голова Євген Гірник), Куцин Алла – по 5000 грн, Калуська ВО “Свобода” (голова Богдан Білецький) – 15000 грн, Куцин Іван – 20000 грн, Фонд “Glory UA” – 39950 грн, Микола Галпер – 300 євро.
Вояки “Карпатської Січі” склали такі пожертви: Кравецький Юрій, Коваль Олександр по 1000 грн, Шевченко Ігор – 2000 грн, Сусол Андрій – 4000 грн, Дегтяров Віталій, Клишко Віктор, Тюркеджи Микола, Лоїш Володимир, Куцин Тарас, Наконечна Василина, Присняк Микола, Бєлов Геннадій, Гапун Володимир, Гоблик Василь, Поліщук-“Канада” Денис, Білей Сергій по 5000 грн, Берездецький Мар’ян – 6000 грн. (про пожертви інших вояків “Карпатської Січі” ми інформували раніше).
Подяка Медведівській ОТГ, яка виділила 13000 грн (на обід бійців).
Висловлюємо шану за надання транспорту Андрієві Паньківу (ВО “Свобода”), керівництву компанії “Ріо Транс” – за участь у завантаженні та розвантаженні елементів скульптур, у їхньому встановленні – Володимиру Сметанському.
Щиро дякуємо також Леонідові Королю – за безкоштовну доставку щебеню і піску з Кам’янки, а також Андрієві Казаряну і компанії “Олімп” – за допомогу у прийнятті воїнів 93-ї ОМБр та членів їхніх родин.
Подяка мельничанським трактористам – батькові й синові Григорію та Олександрові Проценкам, співробітникам Національного природного парку “Холодний Яр”.
Окрема подяка Василеві Панченку за безкоштовне озвучування наших заходів упродовж двох днів та Ігореві Сметанському за організацію перевезення плитки та пам’ятників з Калуша в Холодний Яр!
Щира подяка всім, хто причетний до організації 27-х вшанувань героїв Холодного Яру!
Козака і козачкам слава! Пресслужба Історичного клубу “Холодний Яр” Світлини Григорія Юрика і Володимира Гребінника.
На 1 стор. – Меморіал козакам-добровольцям у Холодному Яру.
На 2 стор. – комбриг-93 Павло Паліса, Марко Мельник у почесній варті, Василь Лютий, Святослав Силенко і Василь Панченко, комбриг-43 Ярослав Лисенко, оркестр 93-ї ОМБр “Холодний Яр”. 
|
