 (9.09.1975 – 16.04.2023) 23 квітня провели з Майдану в останню дорогу Юрія Мороза, молодшого сержанта Сил тероборони ЗСУ, члена СНУМу, СУМу, козака Історичного клубу “Холодний Яр”, члена-засновника Військово-історичного клубу “Самостійна Україна”.
Юрко загинув під Соледаром, на Донбасі. Батько Андрій змалечку виховував його як патріота України, антикомуніста. Юрко, хоч за натурою був спокійний і маломовний, брав участь у багатьох ризикованих заходах СНУМу на початку 1990-х. Тоді це була найбойовитіша антимосковська організація. Пізніше як інструктор брав активну участь у Всеукраїнській військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”).
З початком Революції гідності став до лав 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану. У 2014 р. добровольцем пішов до ЗСУ, попри те що мав звільнення від військової служби за станом здоров’я. Брав участь у боях на Світлодарській дузі. Демобілізувався у 2015 році. На початку повномасштабного вторгнення Росії Юрій знову взяв до рук зброю…
Попрощатися прийшло, на жаль, небагато людей, та все ж сотня добрих людей була. Серед них я помітив голову ОУН Богдана Червака, Павла Подобєда, Ростислава Мартинюка та Андрія Ковальова з “Героїки”, Лесю Козенко, Володимира Гонського, мою земляку Олю з Горлівки… На жаль, ця сумна історична подія не викликала інтересу ЗМІ – жодна телекамера не зафіксувала цієї трагічної події...
Олег Слабоспицький розповів про життя Юрія Мороза, а греко-католицький священник прочитав молитву і теж промовив слово. На жаль, він не сказав головного – що ховають козака... А от батько Андрій не забув цього сказати, бо змалечку виховував сина козаком, мріяв про те, що він стане захисником Самостійної України.
Я теж мав намір сказати прощальне слово, але виступи від громадськості чомусь не були заплановані. Тож напишу тут, що маю на серці…
“«Ой умер козак…» – саме цю пісню проспівав би кобзар Василь Литвин, якби був з нами… Торік полягли козаки Історичного клубу «Холодний Яр» Олег Куцин та Андрій Жованик, тепер прийшла черга козака Юрка. Завдяки батькові Андрію і старшому братові Дмитрові Юрко змалечку знав, що таке Холодний Яр, не раз бував там, вшановуючи героїв. Тепер прийшов час вшанувати його. Історичний клуб «Холодний Яр» має намір збудувати в Холодному Яру Меморіал козакам-добровольцям. Серед інших героїв там має бути вшанований і козак-доброволець Юрко.
Для рідних утіхою є те, що Юрко недаремно з’явився на Світ Божий – він прожив життя чесно, для України, своїх рідних і побратимів. Утішає і те, що про його подвиг можна говорити вголос. Не так було 100 років тому. Тоді рідні мусили мовчати, приховуючи свій біль, свою трагедію, навіть у колі рідних не згадуючи, що їхній син, брат чи батько поклав життя за Україну. Бо говорити про це вголос було небезпечно. Тепер же ми можемо не тільки говорити, а й вшанувати найкращих синів і дочок нашої Батьківщини, які віддали життя за її свободу. Наш обов’язок – зберегти пам’ять про їхнє світле життя задля України. Закликаю всіх, хто знав Юрка, писати про нього спогади, а скульпторів і художників – увічнити образ красивого і хороброго оборонця нашого національного буття козака Юрка. Вічна слава!” Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” і газети “Незборима нація”
Роман КОВАЛЬ 
|
