У роки моєї молодості побутував такий анекдот. У вірменського радіо запитують: “Яка найагресивніша країна у світі?” – “США”, – відповідає вірменське радіо. “А чому?” – “Бо США втручаються у внутрішні справи СРСР у всіх точках земної кулі”.
Читаю висловлювання російських посадовців і щораз переконуюся, що і в сьогоднішньої Росії внутрішні справи, точнісінько як у тому анекдоті, не обмежуються власною територією.
Не сподобалося заступнику голови російського Радбезу Медведєву, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, от він і закликав прихильників Трампа вийти на вулиці і “знищити тиранію Вашингтона”. А що своїм закликом він втручається у внутрішні справи США, колишній голова уряду РФ і чинний голова керівної партії “Єдина Росія” та ще й юрист за фахом не переймається.
А колишній депутат Держдуми, директор Центру дослідження країн Близького Сходу та Центральної Азії Семен Багдасаров в ефірі російського телебачення запропонував скористатися ситуацією в ослабленій землетрусом Туреччині й вигнати її із Середньої Азії (так у РФ іменують Центральну Азію) та Південного Кавказу, зменшити її вплив в Україні і “повернути” (!), за версією Багдасарова, “ісконно русскій” Константинополь. Щоправда, коли Константинополь був російським, Багдасаров не уточнив.
От і думаєш після цього: ну навіщо РФ міністерство закордонних справ? Створили б якусь структуру в міністерстві внутрішніх справ, та й по всьому. Адже справи цілого світу для Росії внутрішні: хоч би що десь відбувалося, їй до всього є діло.
А тим часом поки що не приєднане до МВС зовнішньополітичне відомство РФ теж не пасе задніх. Невтомна, як зараз прийнято казати, борчиня з русофобами Марія Захарова раптом заповзялася захищати молдовську мову від... молдован.
Не сподобався Захаровій ухвалений парламентом незалежної країни законопроєкт, який передбачає заміну в конституції та інших законодавчих актах поняття “молдовська мова” на “румунська”. І метнулася речниця російського МЗС у хащі невідомого їй мовознавства: “В історичній лінгвістиці давно встановився консенсус щодо молдовської та румунської мов”, – вичавила із себе розумну фразу Маша, але на тому не спинилася, а приділила питанню ще кілька наукоподібних абзаців – благо, читачі сторінки МЗС РФ такі ж обізнані, як і сама Маша.
Коментарю Захарової, звичайно, далеко до роботи товариша Сталіна “Марксизм і питання мовознавства”, але напрямок на підміну понять взято правильний. Не вдаватимусь у лінгвістичні подробиці, скажу лише, що за давньою традицією свого відомства речниця російського МЗС промовчала про те, що в Декларації незалежності Молдови 1991 року використовується термін “румунська мова”. Згодом, в ухваленій 1994 року Конституції (стаття 13) – “молдовська”, а у 2013 році Конституційний суд Молдови ухвалив рішення, згідно з яким Декларація про незалежність має пріоритет над Конституцією, закріпивши в такий спосіб термін “румунська мова”.
Тобто законопроєкт, який так обурив уособлену Захаровою Москву, просто має привести термінологію у відповідність до рішення Конституційного суду.
Яке Москві до цього діло? Ще й яке! Адже термін “молдовська мова” вживається в підтримуваній Москвою самопроголошеній ПМР. А перехід на термін “румунська” – крок у напрямку “геть від Москви”, і там це розуміють.
Мусять зрозуміти нарешті і глобальність претензій Москви ті світові лідери, які досі плекають щодо Росії ілюзії…
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ |
