МОЛИТВА
Святойванського зілля
подай, переходню, подай!
Я каліка німий, божевільний, –
без рук, і без ніг, і без яй!
Тільки очі та вуха,
тільки серце, мов рана, й душа.
Я живий одним духом,
та й той мене, брате, лиша…
Святойванського!!
Святойванського зілля
подай, переходню, мерщій!
Я хмарина, я вилляв
бездонні солоні дощі.
Так могло ж воно вирости,
зілля-спасілля моє, –
бо вже сили, і віри,
і міри мені не стає?!
Зілля!!!
Святойванського зілля
подайте, подайте, молю!!
Я оголений нерв –
я не їм, я не п’ю, я не сплю.
Дайте руки і ноги –
поповзу, побіжу, утечу!!
Бо вростаю у землю,
вже порухи кореня чуть…
Подайте!!!
Олекса РІЗНИКІВ
1973 – 1974 рр. Росія, табір № 36, поруч із Тарасом Мельничуком за бараком, улітку, лежали на бушлатах і писали кожен сам собі.
|