27 грудня в Рівному відзначили лауреата Мистецької премії імені Тараса Силенка.
Тарас Силенко для багатьох був наче братом – як і для мене особисто. Аби його справа жила, було вирішено заснувати мистецьку премію його імені. Фундатор – Всеукраїнське об’єднання “Мистецький Вектор” – організація, заснована спільно з Тарасом.
Тарас – живе втілення мандрівного кобзаря, палкий прихильник української традиції та світоглядної мудрості українського народу, збирач та відновлювач історичних пісень, дум і балад. Тараса можна побачити в українському кіно – він грав самого себе. Бо кобзарство – це було його життєве кредо. Тарас був багатогранний, неординарний.
17 грудня в Києві відбулася презентація книги “Тарас Силенко, співець непримиренної України”, де зібрані спогади багатьох людей про великого українського кобзаря, надзвичайну людину Тараса Силенка (за редакцією Романа Коваля), а в м. Богуславі, що на Київщині, одна з вулиць тепер називатиметься ім’ям Тараса Силенка.
Відзначення відбулося вперше. Визначати було досить складно – номінанти сильні, відомі. Основний змаг відбувався між двома учасниками – Назаром Волощуком та Андрієм Ляшуком. Живосил Василь Лютий (голова журі) зазначив: “Два достойних кандидати. Сильні виконавці. Кожен має власну харизму. Але вибір є вибір”. Отож за підсумком обговорень та голосування переможцем і лауреатом Мистецької премії імені Тараса Силенка став рівнянин Андрій Ляшук. Почесну відзнаку Премії здобув рівненський бандурист Назар Волощук. У матеріальному еквіваленті премія становить 15000 грн.
Особлива вдячність високоповажному журі конкурсу:
Живосилу-Василеві Лютому (голова) – бандуристові, народознавцю, рок-музикантові, композитору, авторові музичних творів, військовослужбовцю ЗСУ;
Ользі Вільгуцькій – заслуженій працівниці культури України, членкині Національної спілки кобзарів України, викладачці-методистці вищої категорії Львівської музичної школи № 1 ім. А. Кос-Анатольського, членкині журі міжнародних та всеукраїнських конкурсів, лауреатці міжнародних та всеукраїнських конкурсів, композиторці;
Тарасові Компаніченку – кобзареві, бандуристові і лірнику, очільникові гурту “Хорея Козацька”, народному артисту України;
Ігореві Харитону – завідувачеві кафедри хорового диригування Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, кандидату філософських наук, доцентові, керівнику чоловічого вокального ансамблю “Браво”.
Дякуємо кожному! Внесок кожного неоціненний, особливо коли Тарас Компаніченко та Василь Лютий водночас служать у ЗСУ. Останній зараз у шпиталі через контузію, яку дістав під Бахмутом.
Відзначення поєдналося з вечором пам’яті Тараса Силенка. На заході були присутні рівненські митці, що свого часу брали участь у спільних заходах, коли Тарас приїздив до Рівного. Неймовірна вдячність Галині Швидків (заслужений працівник культури України) та Миколі Швидківу (заслужений артист України), що беззастережно погодилися підтримати ініціативу вшанування пам’яті Тараса.
Найприємнішою подією став приїзд Святослава Силенка – Тарасового сина. Святослав гідно наслідує кобзарську майстерність та справу батька.
Вдячний і господарям мистецької оселі Рівненській обласній філармонії (зал камерної та органної музики), зокрема директорці Елеонорі Стеценко за гостинне прийняття. Саме тут, у цій залі в Рівному, колись вперше ми з Тарасом вийшли на одну сцену.
Також вдячний Наталії Кривко за допомогу у створенні дизайнерського шедевру з інсталяцій. Вдячний усім, хто допомагав організувати вечір. Адже мені вдалося прибути лише в день самого відзначення. Усю неоціненну роботу виконали Олена Шульжук, Світлана Малько, Анна Столярчук, Оксана Пінська та Анжела Петришина.
Впевнений, що пісня і справа мого духовного брата – Тараса Силенка – житиме!
Юрій ЯЦИКА, засновник Мистецької премії ім. Тараса Силенка
Примітка. Святослав Силенко збирає кошти до встановлення пам’ятника на могилі Тараса. Кошти, які надійдуть на окремий рахунок у Монобанку, підуть на побудову пам’ятника: https://send.monobank.ua/jar/8YWRcpGMKT
На світлині Віталія Пилипенка – Андрій Ляшук, Юрій Яцика і Назар Волощук.
|
