 Так завершував кожну свою передачу “Машина часу” Андрій Охрімович... Він точно знав, що напад Росії неминучий. І хотів, щоб цей напад ми зустріли готовими до бою – із сухим порохом у порохівницях. 5 вересня 2018 року. Це єдиний раз, коли я провідав Андрія, який хворів. Підбив мене на це Павло Вольвач. Був славний Тополя. Найбільше я пізнав Андрія, коли ми днів три знімали фільм про Холодний Яр для “Машини часу”… Були ми і під Млієвом біля могилки трьох дівчат, зарубаних будьонівцями… З тієї поїздки в мене є чимало його цікавих фотографій. Оригінальна, колоритна натура, цікавий у спілкуванні, незрівнянний тембр голосу, трохи нахабна, але симпатична манера поведінки. Великий талант, але алкоголь додавав своєрідної специфіки… Андрій зробив помітний внесок в українську культуру. Сподіваюся, що його спадщина буде опублікована, можливо, хтось наважиться упорядкувати збірку спогадів про Охріма. Сердечна подяка за цикл телепередач “Машину часу”! “Передача «Машина часу» дуже вдала була, як маяк світла в темряві”, – підтримала мою думку Лариса Вакульницька. А Ірина Магрицька додала: “Він казав: «Любіть Україну! Тримайте порох сухим!» Тепер з екранів кажуть: «Бережіть себе!» Відчуйте різницю”. “Свого часу я недовгий період працював на Радіо «Свобода», – згадав Микола Крижанівський. – Там завдяки моєму побратиму Олексієві Починку й познайомився з Андрієм Охрімовичем. Враження від спілкування незабутні. Колоритність характеру, манера діалогу та, справді, тембр голосу разючі. А ще щирість, простота і неймовірний магнетизм притягали до Андрія багатьох, хто хоча б раз мав таку змогу. Такі люди – то зарубки в нашій пам’яті”. Вічна пам’ять, Андрію! А гасло твоє бойове підхопимо. Роман КОВАЛЬ 
| 
