Ще 2014 року я писав, що російське громадянство, російський паспорт мають стати тавром, такою собі чорною міткою. Що ж, хоч і повільно та зі скрипом, процес, однак, як то кажуть, пішов.
Наприкінці серпня президент Зеленський у своєму зверненні застеріг, що якщо Європа буде “морально глухою” в питанні обмеження в’їзду для громадян РФ, то “не
буде мирної Європи”. На початку вересня він повторив і розвинув цю думку, назвавши туризм Європою для росіян неприпустимим.
Все правильно. А Україна? Адже Україна – це Європа.
Сьогодні, за даними Державної міграційної служби (ДМС), в Україні проживають близько 175 тисяч громадян держави-агресора. ДМС відоме місцеперебування (не зазначені в старих анкетах адреси, а саме місцеперебування) кожного з них? Відомо, що вони роблять сьогодні і що робитимуть завтра?
Я далекий від думки, що всі ці 175 тисяч – корегувальники вогню, диверсанти чи щось таке, але їхня країна напала на нашу. А на війні як на війні.
На одному ресурсі прочитав розмову з двома такими громадянами РФ. Вони нарікають, що ДМС не подовжує їм посвідки на проживання в Україні. Мовляв, їх “поставили на паузу”. Один через це навіть позивається до ДМС.
Ті європейські країни, які впускають їх сьогодні, ще натерпляться від них завтра. Вони й там, щойно обживуться, нагадають про свої права. Це в Росії вони безправні, а на Заході свої права знають.
Але оцініть картину, як кажуть в Одесі. Громадяни держави-агресора в Україні, яка відбивається від їхньої батьківщини, чогось вимагають. Що ж, українська влада й справді повинна вирішити проблему. Це треба було зробити ще за каденції попереднього президента. А нинішній просто зобов’язаний діяти, причому діяти в рамках можливостей, наданих міжнародним правом.
Маю на увазі Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни, яка передбачає інтернування громадян іншої сторони конфлікту на весь період бойових дій. Після завершення бойових дій громадяни РФ, над якими не тяжітимуть звинувачення у злочинах проти України, зможуть повернутися до РФ або виїхати до третьої країни, яка погодиться їх прийняти.
Робити з України розплідник “хороших” росіян – справа безперспективна, та й народ не дозволить.
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник. | 
