На першому фото – мій побратим Роман Барвінок-Скрипаль. На другому – його батько Юрій. Батько загинув на цій війні трохи більше двох місяців тому. Скрипаль – 20 серпня. Це сталося вранці (близькі вже повідомлені, писати можна).
Він був дуже крутим скрипалем. Банально, але – так, міг би заробляти музикою і не паритись. А ще – не підлягав призову через поганий зір, але приховав свої проблеми і воював спершу в добровольцях, з нами в УДА, а потім у морській піхоті. Став професійним кулеметником, працював з “дашкою” та “утьосом”. По черзі просто в окопі брався то за кулемет, то за скрипку. Коли він грав, бувало, що припинялася стрільба, бо наші слухали і вороги теж. Ще він добре грав на гітарі й непогано співав. Про унікального бійця телевізійники зняли не один сюжет. Він усюди тягав із собою ноти і кожну вільну хвилину намагався вдосконалювати свою музичну майстерність. Казав, що грає погано, що фальшивить, щоправда, ніхто, крім нього, цього не помічав.
Поранений, прикривав у березні відхід своїх, а потім, коли всі вийшли, кілька кілометрів добирався до медиків, за що дістав орден “За мужність”. Про нагородження, побачивши знайоме прізвище в указі президента, йому повідомила я. Він був дуже здивований і щиро вважав, що не зробив нічого, гідного нагородження. Після шпиталю повернувся на фронт. Тоді, між іншим, його дружині повідомляли, що він загинув. Тоді обійшлося. А зараз це правда…
Він був у нашій групі з довоєнних часів, але на фронт потрапив “лише” у 2016 році і комплексував, що не пішов у 2014-му. А не пішов, бо тоді саме мав стати батьком, розповідав, що дружина мала проблеми зі здоров’ям і він не міг ризикувати дитиною. Але одразу попередив близьких: як тільки малій виповниться рік, він піде на фронт, і ніхто його не зупинить. Так і зробив. Пішов до військкомату, його не взяли через погане здоров’я. Тоді він удався до “афери”: впросив виписати йому повістку і віддати на руки, а потім знайомий, якого в сім’ї не знали в обличчя, приніс йому цю повістку додому, ніби з військкомату. Він розписався і пішов до нас в УДА.
Мав колосальну жагу до нових знань, майже будь-яких. В Азіда навчався інженерної справи, а в Міші – грузинської мови. Був чистьохою, сварився зі мною через моїх собак, які після дощу брудними лапами забігали на його матрац.
Був небайдужим, гаряче реагував на будь-яку несправедливість, починав сваритися. Через це не спілкувався з кількома колишніми друзями. Сподіваюся, вони встигли помиритись.
Ми будемо воювати далі. Тепер і за Скрипаля.
У коментах – кілька відео з його грою. У мене десь лежить ще багато інших, треба буде знайти і викласти…
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
На світлині – Скрипалі – батько і син. |
