Оксана Бризгун-Соколик – дочка Костя Бризгуна, лікаря Богданівського полку, першого полку відродженого українського війська. Її мама – лікарка Українського Червоного Хреста Людмила Бризгун (Скорюк). А дядько, Михайло Бризгун, старшина Армії УНР, загинув у бою з будьонівцями на Поділлі під Сорокодубами 6 липня 1920 року. 2007 року я був на цьому полі смерті разом з дочкою Олесею, Романом і Тарасом Беднарчиками. Ми вшанували полеглих хвилиною мовчання.
Оксана Бризгун-Соколик – музикантка, викладачка історії музики, пластунка (як і мама та старша сестра Леся), невтомна громадська діячка і меценатка. У 1992 – 2002 рр. п. Оксана очолювала Світову федерацію українських жіночих організацій. Із чоловіком Ярославом вона пустила у світ козаків – Всеволода та Ігоря. Ширше про цю славну родину я розповів у книжках “Скажи батькам, що був чесний” та “Жінки у Визвольній війні”.
І от 3 грудня 2018 р. в Києві ми разом з моїм товаришем Ігорем Гаврищишиним (зараз у ЗСУ) та директоркою Музею гетьманства Галиною Яровою зустрілися з пані Оксаною та її сином Всеволодом. Вони передали мені родинні та архівні матеріали, що дало можливість розширити свою розповідь про подвиг братів Бризгунів та їхніх рідних.
Хоч пані Оксані тоді, у грудні 2018 року, вже було за 90, але почувалася вона, слава Богу, бадьоро. Розумна, метка, жартівлива! Коли гортала томи енциклопедії “«Подєбрадський полк» Армії УНР”, які я їй подарував, виявилося, що багатьох наших героїв-подєбрадців вона знає, товаришувала з ними в Канаді, як і її батьки. Весь час показувала синові: “Дивись, ось Євген Маланюк, ось Олександр Палієнко. А Олександра Палієнко-Крат у Канаді мала зовсім не такий вигляд…” І всміхнулася.
Щиро вітаємо пані Оксану з поважним ювілеєм. Бажаємо дочекатися нашої спільної перемоги над російським агресором.
Козачкам слава!
Роман КОВАЛЬ
На світлині – Всеволод Соколик, Оксана Бризгун-Соколик і Роман Коваль. Київ, 3 грудня 2018 р.
|
