Росія зазвичай наступає двома ешелонами: у першому Пушкін і балет, у другому – танки…
Колись побутував жарт, мовляв, існують три речі, на яких розуміються геть усі: футбол, балет і кухарство. Тепер до цього переліку можна сміливо додати історію й топоніміку. Випадково прочитав розмисли “бізнесмена і громадського діяча” (як відрекомендувала його редакція) Гаріка Корогодського стосовно переліку пропозицій депутатів Київської міської ради щодо можливого знесення в столиці пам’ятників деяким діячам російської культури. “Булгаков – не Ленин, Пушкин – не Ленин”, – пише мовою держави-окупанта Гарік. І рекомендує депутатам прочитати книги тих, чиї пам’ятники є в списку. А ще Гарік “погуглив” депутатів, які проєкт ініціювали. Цитую: “Прекрасные девушки, 32 и 28 лет. Вы еще много создадите. Нехорошо начинать со сноса памятников в городе, который стал вам родным, хоть вы родом и не из Киева”.
З Гаріком я ніколи не перетинався. Воно й зрозуміло: я український письменник, а Гарік – споживач російської літератури. Вирішив познайомитися ближче. “Погуглив” і я Гаріка. “Український та ізраїльський бізнесмен, блогер, меценат... з першого класу регулярно займався підробітками, наприклад перепродував дефіцитні товари (спочатку жувальну гумку, а далі джинси й інше); трохи пізніше, з 10 років, почав грати в карти та нарди на гроші. Навчався в Москві, а паралельно “спекулював театральними квитками, перепродував ікру та каву фурами й машинами”... У 1994 році заробив перший мільйон, переховувався від рекету в Ізраїлі. Повернувшись, заснував з партнерами “Альфа-Нафту” – представництво російської “Альфа-Груп”. Ну, а далі діяльність у Києві – фітнес-центр, торговельний центр “Глобус”, “Дрім Таун”...
Отакий у російських класиків оборонець. А тепер трохи про самих класиків. Власне, про імперськість Пушкіна я не раз вже казав, тому не повторюватимусь…
Тепер про Булгакова. Цитую “Вечірній Київ” від 22 квітня: “Відповідне оточення, українофобські тенденції – усе це ми бачимо у його романі «Біла гвардія", п’єсі «Дні Турбіних» та оповіданнях, пов’язаних з романом «Біла гвардія», – пояснюють у музеї. – З того часу, як був написаний роман «Біла гвардія», пройшло 100 років, але саме імперське заперечення самого існування країни, її мови та культури призвело до сьогоднішньої війни з Росією…”
А щодо пам’ятників... Колишнім колоніям, які здобувають незалежність, властиво позбуватися символів колоніального минулого. Не можна залишати “русскому міру” плацдармів для наступу в майбутньому.
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник
Київ |
