Незадовго до загибелі Віктор подзвонив. “Нарешті є зв’язок, – сказав, – можна трохи поговорити”. Як завжди, був веселий, жартував. Признався, що не знає взагалі, що відбувається зараз у країні, окрім своєї ділянки фронту. Після цієї розмови в моєму списку завдань з’явився запис: “Бус для Віті”.
Його поставили медиком взводу, і він уже роздумував над тим, що робитиме, якщо треба буде когось евакуйовувати…
А тепер тебе немає, і це неможливо прийняти.
Я завжди тебе пам’ятатиму усміхненим та позитивним, як тоді, коли ми зробили це селфі, перед твоїм від’їздом “на передок”.
Ти був хорошим другом і завжди цікавим співрозмовником. Завжди попереду, завжди з бажанням боротися за правду. З першого дня записався в тероборону. На днях ти мені написав: “Все нормально. Слухаю музику, хоча грають переважно баси, періодично муркочуть слоники”. А на моє прохання бути обережним сказав: “Ззаду не буду і фігньою страждать теж не буду”.
Я думаю, що це вся суть про тебе – ти ніколи не любив “страждать фігньою”, для тебе завжди було головне бачити сенс та користь своєї участі. Навіть якщо ця участь передбачає багато напрягів.
Україна втратила ще одного героя та чудову людину. З тих, які рухали нашу країну вперед. Спочивай з миром, друже! Міцні обійми!
Усіх, хто знали Віктора, прошу підтримати його сім’ю в цей скрутний час. Картка його дружини, Ірини Рубан, у Приватбанку: 5168742728379193
Денис ЦУЦАЄВ
Від редактора “Незборимої нації”.
Віктор був моїм давнім приятелем, сином Василя Рубана, письменника, політв’язня, автора передмови до моєї книжки “Підстави націократії”, яка вийшла ще 1994 року. У ній Василь Рубан писав: “Зображення Тарасом Шевченком козацьких походів є прагненням поновити у національній свідомості думку, що без мілітарної, безпощадної до ворога сили конструкція національної свідомості є неповноцінною”. Це розумів і його син Віктор. Тому й пішов у козацький похід проти імперської Росії.
Віктор Рубан був доброї вдачі, жартівливий, доброзичливий. Не раз брав участь у вшануванні героїв Холодного Яру. Тепер він став поруч із ними. Вічна слава!
| 
