Так сказав Олег Бутусін під час похорону своїх синів… На домовинах – синьо-жовті прапори. У них – рідні брати: 20-річний Леонід та 24-річний Роман. 2020-го вони підписали контракти із ЗСУ. Невдовзі вже несли службу на палаючому Донбасі. У лютому і березні ц. р. захищали Чернігівщину.
“Противник пішов у наступ із трьох напрямків величезними силами, з величезною перевагою в техніці та живій силі, – розповів побратим “Сина”. – Хлопці боролися до кінця. Відбивалися хоробро. Підбили ворожу БМП, а потім їх оточили… Шансів там уже не було”.
Село, яке обороняли хлопці, росіяни окупували, тож тіла героїв місяць не могли знайти. А отже, жевріла надія, що Роман та Леонід живі. Але…
Олег Бутусін побував на місці останнього бою. “Я бачив, як вони лежали, які були в них поранення, – сказав він. – У бронежилеті – три дірки від великокаліберного кулемета”. Земля була просякнута їхньою кров’ю. Батько взяв грудки землі, щоб висипати на їхню могилу в Калуші. “Я знаю, що мої сини в Бога прославлені, бо вони померли не боягузами, а героями”, – сказав він.
“Діти чудові були, неймовірні, – розповіла сусідка Лариса Барабаш. – Слухняні, виховані. Таких дітей у селі не було. Опора і надія батьків. І коли вони пішли воювати, ми переживали страшно. Хлопці віддані, тато їх навчив воювати, він їх навчив усього”.
“Хлопці були дуже добрі. Таких друзів мало”, – додав товариш “Сина”.
Поховали героїв на Алеї Слави в Калуші. Опускали домовини під звуки військової сальви та Гімну України. А батько кидав грудки землі з кров’ю синів із місця останнього бою...
Олег Бутусін – колишній громадянин Росії, виїхав із Мордору через переслідування влади. У 2014 р. з дев’ятьма дітьми прибув в Україну, тут народилися ще троє. Вступив у ДУК “Правий сектор” та у 2015 р. пішов воювати за Україну.
У нього залишилися десятеро дітей. Один із них продовжує воювати за Україну. Олег Бутусін після похорону також повертається на війну. “Обов’язково, – відрубав він. – Ми не можемо скласти руки. Ми будемо боротися до того часу, поки добро не переможе зло”.
Вічна слава братам Бутусіним! Уклін і співчуття батькам.
Історичний клуб “Холодний Яр” |
