 Як виявилося, у нас немає пристойних спільних фото. Ця фотографія зроблена в Києві, напередодні виборів. Навіть із весілля в нас просто жахливі фото. Не було фотографа, їхню роль виконували дружки, знимкуючи на “мильничку”.
Про похорон Віктор часто жартував, що хоче померти в бою, тоді його поховають на Личакові, а за похорон не доведеться платити. Це були дурні жарти, і я сердилася, казала, що не дочекається – ми доживемо до глибокої старості й помремо в один день.
Переді мною був надскладний вибір, де ж поховати Віктора – у Жовкві, щоб щодня приходити на могилу, чи на Личакові, як він хотів.
Учора ми попрощалися. Я була дуже горда, бачила, скільки людей прийшли вшанувати Віктора. Він був справжнім героєм, без пафосу, без гучних слів. Просто робив те, що має, те, що правильно. Якось умів єднати всіх навколо себе. Втрата таких людей – це не тільки втрата особиста, це втрата для України.
Я дуже вдячна кожному, хто підтримував і допомагав, а таких людей було безліч. Ви навіть не уявляєте, як це, коли до тебе підходить незнайома людина і просто обіймає. Оксана ДУДАР
Львівщина, 9 березня
Від редактора НН. Віктор воював на Донбасі як доброволець у 2014 – 2015 роках, а загинув, боронячи Миколаїв. Трагедія сталася 2 березня 2022 року. Віктор не один раз брав у мене інтерв’ю для львівської газети “Експес”. А треба було брати інтерв’ю в нього… Вічна слава! 
|
