 У січні виповнилося 25 років від дня створення Історичного клубу “Холодний Яр”. Клуб об’єднав учених, краєзнавців, митців, літераторів, журналістів, громадських діячів, учасників і нащадків учасників Національно-визвольних змагань українського народу. Основною метою діяльності клубу є дослідження боротьби українського народу за побудову національної держави, відновлення історичної справедливості до полеглих, увічнення їхнього подвигу.
За 25 років члени Історичного клубу “Холодний Яр” зробили чимало добрих справ.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це відроджені могили героїв, це сотні книжок і десятків фільмів про Визвольну боротьбу, сотні радіопередач і вечорів пам’яті героїв, тисячі статей. Це робота в архівах. Це пам’ятники українським героям, меморіальні дошки, перейменування вулиць на їхню честь. Це Всеукраїнські щорічні вшанування героїв Холодного Яру. Це газета “Незборима нація”.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це реабілітація зганьблених російською окупаційною владою наших героїв – громадська, а тепер уже й на державному рівні: Генеральною прокуратурою та в суді. Історичний клуб “Холодний Яр” – це й Указ Президента України Петра Порошенка про вшанування 100-ліття Української революції.
Надзвичайно важливо, що Історичний клуб “Холодний Яр” добився громадської і юридичної реабілітації зганьблених російською окупаційною владою наших отаманів, козаків і старшин Армії УНР. Та ще й вшанував їх.
Свідчення цього – Указ Президента України Петра Порошенка про вшанування діячів Української революції 1917 – 1921 років.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це й перейменування військових частин, зокрема 93-ї бригади “Холодний Яр”, 72-ї ОМБр ім. Чорних запорожців, 59-ї ОМБр ім. генерала Якова Гандзюка, 17-ї Окремої танкової Криворізької бригади ім. Костя Пестушка. Й інші частини перейменовані значною мірою завдяки нашій 25-літній праці, наполегливій і талановитій пропаганді героїв доби УНР.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це й пам’ятники Миколі Міхновському та Петрові Болбочану в Києві.
25 років ми повертаємо із забуття святих героїв України, вшановуємо їх як рідних людей. Головне, що завдяки великій праці ми стали – колись зруйнованою ворогом – ланкою між героями доби УНР і нинішнім поколінням, яке має реалізувати нарешті державницьку ідею вояків Армії УНР, отаманів нескореної України та вояків УПА.
Ми відновили історичну пам’ять.
Ми сприяли відновленню бойового духу нашої нації.
Начитавшись наших книжок, хлопці ідуть воювати за Україну.
На початку ХХI ст. з’явилося нове покоління войовників. Є такі хлопці й серед членів Історичного клубу “Холодний Яр”. Це Олег КУЦИН, командир Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”, та вояки його підрозділу Василь ЗОЗУЛЯ і Микола ТИХОНОВ, захисник Донецького аеропорту. Це й вояк батальйону “Азов” Марко МЕЛЬНИК-“ВИРІЙ”. Андрій ЧОРНИЙ та Андрій ЖОВАНИК воювали в різних українських частинах. Андрій Чорний служив у добровольчому батальйоні “Київ-2”, 92-й Окремій механізованій бригаді ім. кошового отамана Івана Сірка, 10-й Окремій гірсько-штурмовій бригаді, 72-й Окремій механізованій бригаді ім. Чорних запорожців. Андрій Жованик – у “Правому секторі”, “Карпатській Січі” та в інших бойових організаціях. А мій давній (ще з 1990-х) товариш Віктор РАДІОНОВ – старший лейтенант Збройних сил України. Служив командиром взводу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 54-ї Окремої механізованої бригади. На посаді заступника командира батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 17-ї Окремої танкової бригади служив ст. лейтенант, член нашої організації Олександр КОСІНЕНКО-ҐОНТА. Це він колись відновив могилку трьох зарубаних будьонівцями дівчат на Мліївській Січі отамана Голого – Трохима Бабенка. У 93-й Окремій механізованій бригаді “Холодний Яр” продовжують службу друг “СЕРПЕНЬ” та Юрій ТКАЧЕНКО. Учасник нашої 3-ї конференції Олекса МАЦІЄВСЬКИЙ служить нині у ВМС України, командує розрахунком гармати. Воювали на передовій Олександр СОЛОНЕНКО, Юрій СИРОТЮК, Вадим ДЖУВАГА, Олександр ЛИТВИН, Володимир БОНДАРЕНКО, Сергій КОВАЛЬ та Леонід ЦИМБАЛ із 72-ї бригади Чорних запорожців.
Допомагали воякам відстояти нашу Батьківщину волонтери – Марина ХАПЕРСЬКА, Олег ГОЛУБ, Валерій МАРТИШКО, лікар Анна КОНОШ, Ігор СМЕТАНСЬКИЙ. Анна Конош у 2014 р., після Майдану, організувала фонд “Шпиталь Майдану” і стала допомагати добробатам спорядженням, ліками, продуктами. У 2016 – 2018 роках їздила на ротації в 36-ту бригаду (503-й батальйон) як лікар-волонтер. У 2018 – 2019 рр. організовувала реабілітацію поранених у санаторіях України і за кордоном, зокрема дбала і про нашого Євгена Городничука-“Гриця”. Також організовувала дитячі табори для дітей героїв у Польщі. Досі допомагає військовим медикаментами та організовує консультації з провідними спеціалістами. Все це робилось у межах благодійного фонду “Шпиталь Майдану”. Нагороджена орденом “За мужність” 3 ст., пам’ятним нагрудним знаком “За бездоганну медичну службу”, медаллю “За сприяння Збройним силам України”.
У ХХ ст. воювали за Україну сотенний Мирослав СИМЧИЧ, кулеметник дивізії “Галичина” Леонід МУХА, вояки УПА Володимир КАРАТАШ та вояк УПА Степан ПЕТРАШ, якому 14 січня ц. р. виповнилося 95 років! Всі вони члени Історичного клубу “Холодний Яр”. До слова, тільки Леонід Муха, Степан Петраш, покійний Володимир Караташ і Марко Мельник (книга “Жадання фронту”) написали спогади про свою участь у Визвольній боротьбі. Закликаю всіх інших вояків і волонтерів виконати свій обов’язок – описати свою боротьбу для нинішнього і наступних поколінь. Раді вітати й ветеранів АТО – наших друзів з інших організацій – Андрія Тарасенка та Сергія Зубченка.
На прохання Романа Коваля делегати і гості вшанували хвилиною мовчання членів організації, які навіки покинули нас за 5 минулих років: краєзнавця Юрія ЗОЗУЛЮ з Ямпільщини, кобзарів Василя ЛИТВИНА і Тараса СИЛЕНКА, різьбяра Миколу ОЦУНА, історика Віктора РЕВЕГУКА, членів Національної спілки кінематографістів Івана СЕРГІЄНКА та Павла ЩИРИЦЮ (племінника холодноярського отамана Мамая-Щириці), дочку козака Армії УНР Олексія Здоровецького Тамару ЗДОРОВЕЦЬКУ, айдарівця “Гриця” (Євгена ГОРОДНИЧУКА). А вже після конференції, 23 січня, померла поетеса Антоніна ЛИТВИН, козачка Історичного клубу “Холодний Яр”
У своєму звіті за 5 років діяльності Роман Коваль представив працю своїх товаришів (звіт буде опубліковано в наступних номерах нашої газети). Ось думки наших гостей і делегатів, які пролунали з трибуни конференції.
Віктор РОГ, редактор: “Історичний клуб «Холодний Яр» пройшов шлях радісної праці, великих здобутків і звитяги”.
Олег ТЯГНИБОК, голова ВО “Свобода”: “Величезна честь пліч-о-пліч бути з Історичним клубом «Холодний Яр» протягом усіх років. Низький уклін та щира подяка за величезну роботу. Книжками, які написав Р. Коваль, можна виховувати майбутнє покоління і пробуджувати свідомість української нації”.
Євген БУКЕТ, краєзнавець: “Історичний клуб «Холодний Яр» є легендарною організацією, яка відіграє в сучасній Україні унікальну націєформуючу і націєзахисну роль, виховуючи націю в традиціях поваги і шани до подвигів борців за волю України різних історичних епох. Значення роботи Історичного клубу «Холодний Яр» – це концентрований пуск всієї нашої української нації. Вогонь Холодного Яру палахкотить у серцях від Закарпаття до Луганська, від Сіверщини до Криму. Завдяки легкій руці Романа Коваля й активній участі Тараса Силенка 2018 року ми широко відсвяткували 250-річчя Коліївщини. Тарас Силенко підняв величезний пласт пісень того періоду, відновив національну пам’ять”.
Андрій ТАРАСЕНКО, голова партії “Правий сектор”: “Я представник покоління, яке виховав Холодний Яр. Роман Коваль створив неймовірну картину, яка перевернула в голові все уявлення про українство, про борців-східняків, як-от Кость Блакитний. Історичний клуб «Холодний Яр» – це виховання поколінь, виховання східняків на прикладі дідів, які 100 років тому воювали за Україну”.
Богдан ЧЕРВАК, голова ОУН: “Історичний клуб Холодний Яр зробив дуже важливу річ – оживив наших безсмертних героїв. За 25 років він запалив цією ідеєю тисячі українців. У багатьох людей раніше склався стереотип, що Національно-визвольні змагання українського народу – це галицьке явище, пов’язане суто з діяльністю УПА, ОУН, січовими стрільцями, але Холодний Яр довів, що це боротьба всієї Великої України”.
Юрій СИРОТЮК, заступник голови ВО “Свобода”: “21 рік мав честь йти поряд з Історичним клубом «Холодний Яр». Гордий і щасливий, що зі вчорашнього дня йду вже не поряд, а разом з вами. Холодний Яр – це творці історії, це борці російсько-української війни. Пам’ятаємо: той, хто контролює минуле, той контролює майбутнє. В особистій війні Роман Коваль багато зробив, щоб фронт відновився. Історичний клуб «Холодний Яр» породив нових борців на новітньому етапі війни. Р. Коваль дав можливість бути зараз козаками, холодноярцями, гайдамаками”.
Михайло ГРЕЧКИН, лірник: “Відзначення 25-річчя Історичного клубу «Холодний Яр» та Дня Соборності України – в чудовому товаристві та надзвичайно піднесеній атмосфері. Щасливий бути в товаристві, що своєю багатолітньою боротьбою, працею прославляє нашу історію та творить сучасні звитяги”.
Володимир БАРЦЬОСЬ, краєзнавець: “Враження чудові, атмосфера козацька, піднесена, приємно було бути серед когорти однодумців, з якими розділяємо спільну любов і спільний чин”.
Сергій ВАСИЛЮК, лідер гурту “Тінь Сонця”: “Радісне відчуття єдиної української родини в День Соборності! Я щасливий, що з 2008 року увійшов до цього товариства! З того часу – незліченні поїздки, спершу невеликими групами, до могил наших героїв, вшанування їх, а пізніше – організація і проведення потужних заходів у серці України, на Шевченковій гайдамацькій землі! Слава Україні! Козакам слава!”
Владлен КОВТУН “Історичний клуб «Холодний Яр» – непересічне явище в історичному, культурному, громадянському просторах України. Не маючи матеріальної підтримки з боку держави, клуб проводить численні історичні розвідки, відкриває нові й нові імена учасників, а точніше героїв Визвольної боротьби українців за незалежність України, організовує вшанування їх, видає друковані матеріали, переважно книги, члени клубу пишуть портрети та створюють скульптурні пам’ятники героїв. На мою думку, жоден науково-дослідна установа, жодне міністерство, які працюють у цій царині, не досягли таких результатів, яких досяг самовідданою патріотичною роботою Історичний клуб «Холодний Яр» під орудою незмінного очільника Романа Коваля, який сам є прикладом самовідданого служіння Україні”.
Юрій ЛЕВЧЕНКО, голова партії “Народовладдя”: “Дякую усім причетним за випуск книги Юрія Горліса-Горького «Холодний Яр», вона справила величезне враження на мене у 2008 р., коли я її вперше прочитав. Ця книга перевернула мій внутрішній світ. Такі книги – це відкриття рідної історії, а пісні про Визвольну боротьбу, які виконують члени клубу, залучають нових людей до боротьби, це колосальне подвижництво навертає українців на правильний шлях, на служіння українському народу”.
Олег КУЦИН, командир ОДЧ “Карпатська Січ”: “Холодний Яр став святинею для «Карпатської Січі» та її вояків. «Нація, яка має Холодний Яр, незнищенна», – сказав мені грузинський доброволець Георгій Хвічіа, учасник українсько-російської війни”.
Лариса НІЦОЙ, письменниця: “Історичний клуб «Холодний Яр» – це лицарський орден, це зберігачі української правди і примножувачі цієї правди. Чим би себе наповнило нинішнє покоління, якби члени клубу не зберегли нашої спадщини? Лицарський орден несе дух, який тіло веде до бою”.
Марко МЕЛЬНИК, видавець: “Я з покоління, яке виховалося Історичним клубом «Холодний Яр». Дякую, що народили ціле покоління, яке живе і працює заради України. Історичний клуб «Холодний Яр» об’єднує творців української культури та історії. Це представники різного фаху та сфер діяльності зі спільним світоглядом, які відчувають інтереси України як свої власні та працюють на відновлення історичної пам’яті українців”.
Микола ТИХОНОВ, учасник оборони Донецького аеропорту, “кіборг”: “Холодний Яр є потужним джерелом духовної сили нашого народу, що живить нас у складних обставинах боротьби, надає сил перемагати і вчить ніколи не здаватися. Герої Холодного Яру в незрівнянно гірших умовах вели свою боротьбу – тож і нам це під силу зараз”.
Сергій ЗДІОРУК, заслужений діяч науки і техніки України: “Мене вразило епічне полотно діянь членів і доброчинців Історичного клубу «Холодний Яр», спрямованих на відновлення правдивих знань про історію Національно-визвольної боротьби українців. Для мене легше написати наукову працю на 500 сторінок, ніж переконати 500 українців, що лише на засадах націоналізму ми здатні відстояти суверенітет Української держави та збудувати власний добробут. Тож віддаю належне членам клубу, які не тільки ведуть наукову роботу, а й провели величезну працю з популяризації фактів Визвольної боротьби українського народу”.
Роксолана ХМАРА, громадська активістка: “Я давно знаю Романа Коваля, стежу за його діяльністю і купую його книжки. Але під час конференції була вражена тим огромом роботи, який здійснив Історичний клуб, який він очолює”.
Людмила ГРЕБЕНЮК, краєзнавець: “Конференція стала справжнім святом Соборності! Багато молодих вмотивованих людей на конференції, братерство і єдність – це надихає!”.
Леся ОСТРОВСЬКА, господиня “Дикого хутора”: “Щаслива, що 12 років була і є поряд з вами і мала можливість долучитися до цих славетних справ, була співорганізатором щорічних вшанувань Героїв Холодного Яру. Рада, що маю таких славних побратимів – лицарів козацького ордену. Творімо і надалі та змінюймо Україну на краще!”
Тарас ХМАРА, студент: “У мого покоління все просто – є своя правда і чужа. Так-от, щоб ми обирали свою, треба, щоб діяли такі організації, як Історичний клуб «Холодний Яр», що усі ці роки є в авангарді українського ренесансу, який зараз спостерігаємо в Україні, зважаючи на кількість книг і фільмів українською мовою”.
Юрій БУБЛИК, народний депутат 8-го скликання: “За сприяння Історичного клубу «Холодний Яр» досліджено ту сторінку історії, яку окупант намагався знищити та позбавити нас знання про українців, позбавити нас зв’язку з попереднім поколінням. Мене познайомив з Ковалем Михайло Гаврилко, завдяки книзі, яку про нього написав Роман Коваль”.
В’ячеслав БЕРЕЗОВСЬКИЙ, краєзнавець: “Діяльність клубу є прикладом для інших громадських організацій, є платформою та базою для будування національної України. Найбільшим здобутком Історичного клубу «Холодний Яр» є те, що він діє під лозунгом «Держава понад партії, нація понад класи»”.
Іван КАНІВЕЦЬ, режисер: “Я ще в школі навчався, коли пан Роман вже запалював серця. Масштаб результатів його праці став зрозумілий мені з таких прикладів. У 2011 – 2012 роках, коли ми знімали фільм «Українська революція за спогадами Всеволода Петріва», ресурсів на цю роботу критично бракувало. Загалом над фільмом працювало близько трьох сотень людей, і всі це робили безоплатно. Я інколи запитував людей, які погоджувались безкоштовно працювати: «Чому ви зголосились?» І мені часто відповідали: «Я читав книги Романа Коваля, хочеться, щоб про героїчну боротьбу наших предків знало більше українців!» Згодом, на початку нинішньої війни, коли ми показували історичні фільми у військових частинах, я також запитував вояків: «Що змусило вас піти до війська?» І часто чув відповідь: «Я читав книги Романа Коваля, хочеться бути достойним звитяги наших предків». Пан Роман не випадково Коваль, він Коваль української державності. Він здійснив мрії Андрія Мельника та Євгена Коновальця виховувати нове покоління, яке буде пам’ятати про героїв минулого, про тих, хто боровся за волю України. Роман Коваль – той борець, що нам здобуває український світ”.
Сергій ЗУБЧЕНКО, кандидат політологічних наук, учасник українсько-російської війни: “Фундаментальна цінність заходів Історичного клубу «Холодний Яр» виходить далеко за межі суто історичної, наукової сфери. Адже такі подвижницькі заходи підтримують стратегічну інфраструктуру української нації: не матеріальну, фізичну, а моральну, ціннісну. Саме ту, без якої фізична не може нормально функціонувати і втрачає сенс, як і найдосконаліша зброя без психологічної готовності та рішучості її застосовувати. Саме ту, яка допомогла нам вистояти в найтяжчі у військовому аспекті 2014 – 2015 рр. і яка допомагає не втратити віру у свої сили та зберігати нашу спокійну українську впертість у буремному сьогоденні. Поза всяким сумнівом, це і є один із найцінніших ресурсів нашої національної стійкості в часи російсько-української війни, що триває”.
Президентом Історичного клубу “Холодний Яр” переобрано Романа Коваля. Він призначив своїм 1-м заступником Олега Куцина, а заступниками – Богдана Легоняка, Лесю Островську, Марка Мельника та Євгена Букета. Секретарем 4-ї конференції Історичного клубу “Холодний Яр” була Оксана Герасимюк.
Участь у святковому концерті взяли народний артист України Тарас Компаніченко, кобзарі Василь Лютий і Святослав Силенко, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, лірник Михайло Гречкин та випускниця консерваторії Іляна Гайдук-Кучерук, сестра десантника Ілька Гайдука, який загинув у небі над Луганськом 14 червня 2014 року. Іляна виконала арію “Видно шляхи полтавськії” з опери Миколи Лисенка “Наталка Полтавка”.
Лунали пісні “Меч Арея” (сл. і муз. Василя Лютого), пісня “У Холоднім Яру” (сл. Володимира Бровченка, муз. Василя Лютого), “Сповнилась міра, кров братів” (сл. Петра Карманського), “Отаман Зелений” (сл. Миколи Щербака, муз. Тараса Силенка) та гімн ОУН “Зродились ми великої години”.
Письменниця Лариса Ніцой представила свої книжки, зокрема чудову книжку “Незламні мураші”, а наш грузинський друг, вояк 93-ї ОМБр “Холодний Яр” Сандро Картвелішвілі прочитав вірш Івана Франка “Не пора, не пора…”. Лірник Михайло Гречкин заспівав потужну пісню “Про битву під Оршею”.
Завершилася конференція теплим прийняттям та ще одним концертом. Допізна радували друзів піснями Тарас Компаніченко та Сергій Василюк.
Гості і делегати розходилися в піднесеному настрої, охочі до продовження своєї праці, спрямованої на утвердження Української України. Оксана ГЕРАСИМЮК,
Історичний клуб “Холодний Яр”
Світлини Марка Мельника, Юрія Слюсаря та Володимира Кривобока. 
|
