 (7.01.1930, м. Первомайськ – 16.10.2021, м. Київ) Після тяжкої хвороби відійшла у засвіти Тамара Здоровецька, дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР, козачка Історичного клубу “Холодний Яр”, багаторічна передплатниця та авторка газети “Незборима нація”. Ми не раз публікували її роздуми і спогади про батька та життя його родини в СССР – під російською окупацією, а в роки 2-ї світової – під німецькою та мадярською. Ось їхні назви: “Хіба ж це справедливо?”, “Як бур’ян при дорозі”, “Ось такі «фашисти»!”, “Голодна весна 1947 року”, “Гардівська козачка Марія”, “Зустріч на все життя”, “Мадяри у Первомайську”.
У жовтневому числі “Незборимої нації” було опубліковано матеріал про неї – “Історія однієї світлини” Сергія Шевченка. До слова, вона передплачувала “Незбориму націю” не тільки для себе, а й для родичів і сусідів. А ще була вишивальницею.
Пані Тамара козацького роду, дівоче прізвище її мами Марії – Пузин, а це родове прізвище чернігівських князів. А один предок (теж по маминій лінії) був кошовим Гардівської паланки Запорозької Січі, який поїхав воювати на Кубань з обома своїми синами, а онука свого немовлям залишив в Ольвіополі селянці Цимбальці, яка й виховала дитину як козака, давши йому прізвище Кошовий. Оцей хлопчик є прапрапрадідом п. Тамари. Тож я часом напівжартома звертався до неї: “Пані Кошова…” Їй це подобалося.
Пані Тамара пережила два Голодомори, Світову війну, багатьох московських тиранів.
Дожила до 30-ліття відновлення Української державності, за яку боровся її батько – Олексій Здоровецький, учасник легендарної перемоги українського війська під проводом Михайла Омеляновича-Павленка над червоними росіянами під м. Вознесенськом у квітні 1920 року.
Пані Тамара – твердий горішок, вона ніколи не скаржилася на життя та проблеми, які обступили. На моє запитання, як себе почуває, завжди бадьоро відповідала: “Все добре!”
Та прийшла і її остання хвилина. Сприйняла сумний фінал стоїчно.
Щиро дякую пані Тамарі за багатолітню допомогу Історичному клубові “Холодний Яр” і мені особисто!
Вічна пам’ять, дорога пані Тамаро! Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та газети “Незборима нація”
Роман КОВАЛЬ
Світлина Ганни Гончарук. 
|
