Навколо не полум’я – тіні!
Не іскри палючі, а тлін!
І це – коли йде воскресіння!?
Державотворіння з руїн!!?
Охлялі, байдужі, мізерні…
Як гнойовики, слимаки…
А спереду ж – терни і стерні
Та вістря мечів і сокир!
Навколо не люди, а плями!
Навколо не криця, а скло…
Сповзають без тями до ями.
А треба ж – злітати!
В сідло!!!
А треба ж злітати – у небо!
“Я спробую!” – каже амеба.
…А там, десь на сході Донбасу,
У пеклі, в геєні, в огні
Новітня гартується раса
Крицево-шляхетних синів!
Олекса РІЗНИКІВ
11.06.2017 р. |