• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

У липні 1974 р. в концтаборі № 36 випав град. І ми почали збирати у склянки-кварти великі градинки. Розтануть – будемо пити чисту, проозонену воду! І я збираю, а в голові моїй почався вірш – “Назбираю склянку граду з градопаду”. І пішов, пішов нанизувати слово за словом... Я навіть здивувався, як вірш повернув до наших політв’язнів, які віддавали життя, щоби проозонити, освіжити затхлу атмосферу імперсько-вампірського застою, болота... І отак вийшов оцей симпатичний вірш, присвячений нашим героям, які гинули за Україну. Через 15 років він увійшов до моєї першої книжечки “Озон”, виданої в Одесі у видавництві “Маяк”. До речі, мене прийняли до Спілки письменників з цією єдиною на той час книжечкою. Та ще й моя касаційна скарга під промовистою назвою “Я винен тим, що українець” була надрукована в №№ 36 і 37 журналу “Україна” 1990 р., якраз під час всесвітнього поетичного фестивалю “Золотий гомін”, до участі в якому був запрошений і я. І продавався цей журнал у всіх кіосках Києва і України. Зараз, на жаль, журналу “Україна” не знайдеш у жодному кіоску України… А в часі “Золотого гомону” 12 поетів-політв’язнів виступало в Жовтневому палаці, де в 1937 – 1938 рр. розстрілювали українців... Погасили світло в залі, на сцені горіла свічка – і ми читали по два вірші. Я прочитав оцей “Озон”…

Усім, що гинули за Україну
Назбираю склянку граду з градопаду,
А він тане і тікає – нема зладу.
Назбираю склянку граду, назбираю
Серед літа, серед липня, серед раю.

На листочки на зелені, на травини
Понизалися градини, мов перлини.
Ці небесні самозванці, нечеканці,
Неболюбці, себегубці, себеданці.

Відчайдушно, занедбавши небезпеку,
Просто в затхлість, у задуху, в спеку, в пекло,
Так прозоро-кришталево, так відверто:
Просвіжити, проозонити –
І вмерти.

Назбираю склянку граду, назбираю,
А він тане і тікає, і стікає,
Він зливається з травою і землею,
Не годиться для оглядин і музею.

Олекса РІЗНИКІВ
Концтабір № 36, 5.08.1974 р.