 Утретє за два дні намагаюся викласти свої враження від концерту народного артиста України Тараса Компаніченка, а слів бракує, щоб висловити всю його повноту.
Тарас Компаніченко, лідер гурту “Хорея Козацька”, член Історичного клубу “Холодний Яр”, завітав до Обухова у святковий переддень Нового року та Різдва, 24 грудня 2020 року.
Хто хоч трохи знайомий з його творчістю, розуміє глибину, розкіш і велич його голосу та гри на бандурі. Більшість уперше поринули у співи українського Середньовіччя, епохи бароко, доби Ренесансу та Української революції ХХ століття.
Пісні супроводжувала розповідь про авторів, звідки взялись пісні, коли написані. Не перестаю дивуватися, яка це глиба, бездонна криниця знань історії, культури, мистецтва! І Тарас не тільки знає, а й ділиться зі спраглими, поширюючи це в піснях.
Години радісного катарсису пролетіли як мить. І почули ми лише малесеньку дещицю надбаної ним спадщини, яка, на жаль, забута, замулена комуністичним болотом, притрушена пилом століть. А Тарас знаходить її, вичищає від пилу до блиску і несе людям, які майже забули, що вони українці, що мають таку безцінну, бездонну скарбницю музики, пісень!
Залишились непочутими ліричні пісні, одна з моїх улюблених на слова Василя Стуса “Розпросторся, душе моя!”, “Забудь мене” Василя Пачовського, пісні Української революції, стрілецькі романси, пісні сучасної війни, твори, написані самим Тарасом... Забракло часу...
Приємно, що зал був заповнений глядачами. Жива, справжня, глибока, потужна альтернатива дешевому шансону і попсі існує, вона поруч, лише простягніть руки і доторкніться!
Захід відбувся завдяки організації “Материнське серце”, зокрема Олені Артюшенко, невтомному борцю за українську Україну, та Світлані Денисюк, яка згуртувала навколо себе активних людей, що прагнуть знати рідну культурно-мистецьку, історичну спадщину.
Втішно, що в залі були діти, яким будувати Україну на творчості Тараса Компаніченка! Любов КРИВОРОТ
м. Обухів  |
