Питання: У вашому селі народився отаман Іван Демидович Трейко. Що вам відомо про нього?
Відповідь: “Моя бабуня, Віндюк Харитина Юхимівна, 1902 р. н., розказувала мені, що коли НКВС (ЧК-ГПУ. – Ред.) його гнало з Погребища, то він у неї захрапував (сховав. – Ред.) у шопі коня, обклав снопами скоренько з її допомогою. У комині відкрив лаз, вона його в комині закрила і палила в хаті картоплиння. НКВС погналося по тій вулиці. Один зупинився і запитав: де він? Вона сказала: погнався в сторону Городецького лісу. А тут такий вигин був, нічого не було. Так вона його врятувала. Як ці всі проїхали, вона бігом відкрила цього комина, випустила його. Він її обійняв, поцілував за цей порятунок і погнався в сторону Ліщинецького лісу. Трейко віддячив і дав бабусі дві чи три золоті миколаївські монети, згодом вона віддала ці гроші дочці – моїй матері Віндюк Парасці Кузьмівні. За ці гроші вони хату збудували. А хата, у якій переховувався Трейко, не збереглась, її розвалили давно. Отаке я знаю, отаке мені розповідала моя бабуся Віндюк Харитина Юхимівна”.
Питання: Коли бабуся розповіла вам цю історію?
Відповідь: “Мені було років 15, ще при Союзі. Про цю історію ніхто не знав. Вона секрети водила тільки зі своєю сестрою Віндюк Палажкою Юхимівною, то це вони так між собою говорили, а я хлопцем чув цю розмову. На мене вони так подивлялися і сказали: нікому ні слова, бо за це розстріляють чи посадять. Це вони обидві такі секрети водили між собою. Бабуся померла в 1984 році, похована тут, у Старостинцях”.
Спогад про Івана Трейка, записаний у рідному селі отамана Старостинцях зі слів мешканця села Володимира Андрійовича Темника, 29.10.1953 р. н. (народився в с. Старостинцях), який переповів спогад своєї бабусі Харитини Юхимівни Віндюк (1902 р. н.).
Записав Володимир Барцьось 3 липня 2020 р. в с. Старостинцях Погребищенського р-ну Вінницької області.
|
