 Край із такою миролюбною назвою, але з такою войовничою історією. Тепер до цієї славетної історії завдяки книзі “Житомирщина в боротьбі” повертаються і займають почесне місце герої Визвольної війни 1917 – 1920-х років. Книга розповідає про спротив окупантам, наші перемоги, самоорганізацію українців та культурно-просвітницьку працю. Чи не про кожен куточок Житомирщини розповідається в цій книзі.
Організатор Житомирської юнацької школи Всеволод Петрів, оповідаючи про набір до школи в січні – лютому 1919 р., писав, що “Звягельський повіт дав найшвидше і найбільше своїх найкращих синів. Пізніше примашерували Радомишльські, Чуднівські, Янушпільські, Романівські й инші…” Недовго довелося юнакам ЖЮШ навчатися, обставини змусили їх здобувати знання на полі бою, обороняючи та визволяючи Житомир та його околиці.
Книжка буде цікава і галичанам, батьки й діди яких визволяли Житомирщину влітку 1919 року. Поручник 1-го куреня 7-ї Львівської бригади Петро Мигович, згадуючи про перебування Галицької армії на Коростишівщині, писав, що селянство “було до війська лучше настроєне, тим більше до нашого, що в селян нічого не забірало даром. Сільські хлопці тих околиць держали навіть службу на полевих сторожах, щоби тим помочи та дати спромогу випочати (відпочити. – Ред.) нашим стрільцям. Розуміється, що службу повнили добре. А вже незвичайні прислуги віддали вони нам у розвідній службі. Про кожний рух ворога повідомляли нас докладно й негайно. А які раді були нами, нехай – як найліпший доказ – послужить слідуюча подія: в Старосільцях, де кватирувала одна сотня з четою скорострілів, сільське парубоцтво зложило 3 пуди збіжжа та продало його на видатки гощення нашого стрілецтва”. Дні, проведені на Коростишівщині, “осталися довго в пам’яти нашого стрілецтва. Часто згадували тамошнє населення, його доброту та щирість”.
А майор чеської армії, учасник українського підпілля, ось що сказав отаманові Петру Филоненку: “Пане! Я не міг собі уявити, щоб темне, пригнічене, яким я уважав його, ваше поліське населення могло так ненавидіти і свідомо боротися зі своїм ворогом – московськими наїзниками, що, віками пануючи над цим населенням, не викорінили в нього патріотичного почуття і відданності своїй Батьківщині”.
Масові розстріли вояків Армії УНР у м-ку Базарі в листопаді 1921 р. стали трагедією для народу. Сотник Микола Битинський писав, що “місце кровавої розправи густо було оточено кордоном червоноармійців, які безоглядно відганяли розворушені маси народу, що на чутку про події в Базарі стягалися з ближчих і дальших сел та хуторів. Базарські околиці були також густо обсаджені червоним військом, яке пильнувало, аби не вибухло яких заворушень”.
Попри поразку УПА Юрка Тютюнника в листопаді 1921 р., вже 1 травня 1922 р. було засновано Волинську повстанську армію. Житомирщина продовжувала боротьбу.
І тепер, у нинішній українсько-російській війні, народжені на Житомирщині вояки хоробро б’ються за Україну: 219 синів поклала Житомирщина на олтар Батьківщини (дані на липень 2019 р., сумне 3-тє місце). Серед полеглих і 23-річна медсестра Сабіна Галицька та Артем Абрамович, який пішов на таран ворожого танка біля смт Никифорового Донецької області в гарячому 2014-му.
У ЗСУ з’явилася гарна традиція надавати імена українських героїв військовим частинам. Запекло воюють за Україну 26-та Окрема артилерійська бригада ім. генерала-хорунжого Романа Дашкевича (базується в Бердичеві) та 30-та Окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького (місце приписки – Новоград-Волинський). Було б справедливо, щоб 39-та бригада тактичної авіації була названа ім’ям підполковника Володимира Байвенка (командира кадрового Республіканського авіаційного дивізіону Армії УНР), 61-ша Окрема піхотна єгерська бригада освятила свої знамена іменем легендарного Петра Филоненка, а на прапорі Житомирського прикордонного загону, що охороняє кордон України в Овруцькому, Олевському, Народицькому районах Житомирщини та в Іванківському і Поліському районах Київщини, засвітилося ім’я полковника Армії УНР Федора Артеменка (отамана Орлика).
Читайте книгу “Житомирщина в боротьбі”, читайте інші книги Історичного клубу “Холодний Яр”, пізнавайте героїчну історію нашого народу. Козакам слава! Владислав КАРПЕНКО
У виданні 512 сторінок. Ціна 270 грн. (без вартості пересилки. Замовляти можна на сайті Історичного клубу “Холодний Яр”: https://otamania.in.ua або на сторінках автора у ФБ: Роман Коваль, Роман М. Коваль, Roman Koval, також за адресою: kovalroman1@gmail.com Замовляйте книгу для себе, своїх друзів та рідних!
На світлинах – Владислав Карпенко, Роман Коваль та Юрій Юзич, які разом творили цю книгу. 
|
