Ми знову не помітили, що минув день народження одного з найвидатніших українських письменників – Івана Нечуя-Левицького. Людина, яка відшліфувала українську мову, як діамант, яка стала учителем мови для більшості українських авторів ХХ століття. “Се колосальне, усеобіймаюче око України”, – так казав про нього Іван Франко. Іван Нечуй-Левицький міг би стати № 1 у будь-якій країні, крім Малоросії.
Нечуй-Левицький 20 років викладав російську словесність, географію та історію. У Полтаві, у Польщі, у Молдові був русифікатором населення, адже української мови в Російській імперії офіційно не існувало. Іван Семенович дуже любив російських письменників, але написав видатну працю “Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов’янщини”. За неї й поплатився – Москва зробила з нього дрібного провінційного письменничка, а якби не “Микола Джеря” – знищила б узагалі. Його навіть позбавили авторства (навіть співавторства) легендарного твору “За двома зайцями”, залишивши в авторах тільки Старицького...
У праці “Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов’янщини” йшлося не про те, що ця література “гірша” за українську, а про те, що російська література потрібна для Росії, а українцям потрібна своя. Гріх української інтелігенції, на думку Левицького, полягає в тому, що вона виховалася на російській літературі, яка підмінила власну. Все актуально й нині.
Для мандрівників Нечуй-Левицький – особливий письменник, адже він невтомний мандрівник, член Імператорського географічного товариства, для якого неодноразово писав наукові праці. Бував у таких місцях, що й уявити важко, наприклад у найзахіднішому українському селі Шляхтовій Руській (тепер Польща, за 100 км від Кракова).
“Кайдашева сім’я”, “Афонський пройдисвіт”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Київські прохачі” – шедеври української літератури, але малороси зовсім не пишаються ними, навіть не читають. Тому й пишу не для малоросів – для українців: 25 листопада 1838 р. народився Іван Семенович Нечуй-Левицький – геній української прози. Сердечна подяка йому і наша любов!
Роман МАЛЕНКОВ |
