Читаю книгу “Батькам скажеш, що був чесний” п. Романа Коваля і з гордістю думаю про тих людей, які хотіли вибороти для України самостійність, щоб нащадки жили у вільній державі, розмовляли рідною мовою і не корилися московському окупантові.
А тепер нащадки дозволяють тому “русскому міру” лізти в Україну… Де наша самоповага, нащадки лицарів? Та ж росіяни мають свою державу, свою віру, свою мову, то чого ж їм ще треба?! Ми їх не хочемо! Наситились уже “старшим братом”, до сих пір гидко.
Читаю книгу про лицарів і наче вдихаю чисте повітря. Які вони безстрашні! І між ними мій батько Василь Шкляр (Сірко), про якого ми, його доньки, не все знали. Батьки боялися нам, дітям, розказувати в совєтські часи правду.
Не в одну хату приніс радість автор книжки. Ми із сестрою Лідою дякуємо за те, що відкрив нам батька, яким, крім любові, можу ще й пишатись.
Вічна слава героям! Слава Україні!
Леонтина ПЛАХТІЙ, дочка Василя Шкляра, члена Центральної Ради
Львів. 3 липня 2019 р.
На світлині – дочки Василя Шкляра –
Лідія Дмитрук та Леонтина Плахтій на святі с. Синявки. 19 вересня 2017 р. |
