1
У тебе, смерте, совісті немає:
Він в змозі ще поводитись бійцем,
Ще у пучкАх життя своє тримає, –
Вже ти до себе потягла живцем.
Завчасно чом скрадаєшся, скажи ти.
Не щерблена ще долі срібна креш.
Він так любив життя,
Так прагнув жити,
А ти собі до решти все береш.
2
Козацький хрест, жовто-блакитна стрічка,
Важкі вінки, немов гіркі жнива.
Тамує стогони пташина стрічна.
На віко ртуттю падають слова.
Тяжка покара – за яку провину?
О, як незатишно серед гробів!
Невже на небі іншу Україну
Він знайде – а не цю, яку любив?
Не цю, яку підважував на плечі,
Нести був ладен в краще майбуття…
Вкраїно! Чом твої плачі лелечі
Нікого не вертають з небуття?!
Валерія БОГУСЛАВСЬКА
Київ, 20 березня 2019 р. |