Буйним степом болить кожна сповідь душі,
кожне “бути” ляга сивиною…
У Холоднім Яру освятили ножі –
побратались навіки з війною.
Розлилася сваволя, мов пляшка на стіл,
покотилась, як колесо з кручі…
Гайдамацька весна! Дим маєтків густий –
і реве переможно ревучий.
Погуляли тоді, що й згадати не гріх,
поскубли жидовина і ляха…
Тхнуть варшавами грізні тортури доріг
і сибірами – наші звитяги.
Та, однак, не зреклась груба шкіра долонь
від руків’я ножа чи шаблюки –
ще з Холодного Яру повіє огонь
і на склик будуть йти одчайдухи…
Олександр ЛИСАК,
заступник командира
зенітної ракетної батареї
Харків | 
