Лауреатом Літературної премії ім. Євгена Маланюка за 2018 р. в номінації “Поезія” став Олекса Різників
Гортаєш його книжку “Словогрона з 30007 слів” і п’янієш від неологізмів-новотворів, метафоричності й афористичності, полум’яної пристрасті почуттів, любові до рідного краю. “Огонь на крилах слова” – один з цих афористичних висловів. У вірші “Листівки від ОУН” Різників пише про велике значення слова правди:
Страшніше куль для людолова,
Страшніше мін оці листки,
Бо це – огонь на крилах слова,
Бо це – думки!
Афористично звучить і назва першого розділу: “Наш край – це рай!”
А ось приклад Олексиних новотворів:
Нас поривали вічно в дорогу
Мовонаснага, словоспромога,
Нам зрівноважити вічно кортіло
Діло і Слово, Слово і Діло!
Володимир Базилевський вважає, що хороших поетів в Україні багато, а от мислячих – мало. Олекса Різників, на моє переконання, належить саме до мислячих.
А ще він – людина з гумором, який несподівано переходить у сарказм. Ось приклад – у вірші “Чому так?” з епіграфом-цитатою з листа Тараса Шевченка до брата, де поет просить писати до нього не по-московському, а по-нашому:
Слони навчаються ходити
На двох ногах, як ходим ми,
Папуги вміють говорити
Людською, хоч не є людьми.
І тільки бідні московити,
Вік живучи помежи нас,
Не научились говорити
Людською хоч би двійко фраз!
Бажаємо лауреату нових поезій, нових книжок! І, звичайно, довгих літ в Українській Україні, яку він творив усе життя!
Антоніна КОРІНЬ
м. Кропивницький |
