5 листопада 2018 р. минув рік, як відійшов у засвіти Володимир Караташ, вірний син нації, великий патріот України, стрілець сотні УПА командира “Сталевого” – “Глек”, довголітній в’язень сталінських тюрем і таборів, громадсько-політичний діяч, автор трьох книг-спогадів “Обережно – гранати”, “Прометей Заполяр’я” і “На барикадах Кінгіра”. У 1951 р. за створення (разом з політв’язнем Володимиром Юрківим) підпільної Організації українських націоналістів, яка готувала повстання в зоні № 2 Речлагу, засуджений до розстрілу. У камері смертників пробув 52 дні. Пізніше розстріл був замінений на 25 років таборів.
Володимир Караташ – активний учасник Кенгірського повстання, член Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України” та Історичного клубу “Холодний Яр”. У 2007 р. нагороджений орденом “За мужність”. Лауреат Літературної премії ім. Євгена Маланюка, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського.
Володимир Караташ був народжений боротися за Україну, його життєве кредо – вистояти, не здатися, жити, діяти! Минув рік, як його не стало... Він пішов, щоб повернутися пам’яттю в наші серця. Пройде час, і благородні нащадки увіковічать пам’ять легендарного повстанця УПА, характерника-козака Володимира Караташа.
Степан ПЕТРАШ,
бойовий побратим, козак Історичного клубу “Холодний Яр”
На світлині – Володимир Караташ (ліворуч) і Степан Петраш у Чигирині. |
