 7 листопада 2018 р. в Бучанському міському будинку культури відбувся вечір пам’яті поета і перекладача, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Леоніда Череватенка з нагоди його 80-ліття. Святкували без ювіляра, адже він відійшов у вічність 9 травня 2014 року.
Промовляли кіносценарист Сергій Тримбач, перекладачі Сергій Борщевський та Валерія Богуславська, кінорежисери Станіслав Чернілевський і Віктор Гресь, поети Василь Герасим’юк і Леонід Закордонець, кінодраматург Андрій Топачевський, літературознавець Алла Диба, редактор “Літературної України” Сергій Куліда, заслужений артист України Борис Лобода, журналіст Станіслав Бондаренко та берегиня поета Людмила Забарило.
Василь Герасим’юк про прижиттєві поетичні збірки Леоніда Череватенка сказав, що це “вершинні здобутки української поезії”. Роман Коваль у своєму виступі висловився так: “З Леонідом Череватенком мене пов’язувало понад півтора десятка років дружби. Почалося все 1997-го з рукопису “Отаманів Гайдамацького краю: 33 біографії”, який я приніс йому у спілку на рецензію. Тоді Череватенко очолював Київську організацію Національної спілки письменників України. Леонідас Васильович, як я його називав, завжди мав охоту і час прочитати книжку в рукописі… Він був внутрішньо зібраний, затятий і непоступливий. Навіть невблаганний.
Леонід Череватенко за натурою був чумаком, але чумаком, який виконав свою історичну місію: попри спротив тоталітарної системи часів СССР та антиукраїнських режимів нашої доби, він таки привіз нам свій віз солі землі української, солі пізнання самих себе, нашого національного обличчя, нашого призначення.
Попри скрутні матеріальні обставини, хвороби, за рік до смерті він видав поетичну збірку “Закляте залізо”. Казав, що сподівається, що це не остання його збірка, що це ще не підсумок його життя. Так і сталося… По його смерті Валерія Богуславська упорядкувала і видали три його нові книжки.
Закінчу коротеньким рядочком з поезії “царя бучанського Леонідаса” зі збірки “Закляте залізо”: “Вмерти – не відступити!” До обідньої пори 9 травня це був девіз життя Леоніда Череватенка. “Вмерти – не відступити!” – тепер це гасло для нас”.
Роман КОВАЛЬ
На світлині – учасник вшанування Віталій Опанащук із портретом Леоніда Череватенка, який намалював Віктор Зарецький (чоловік Алли Горської). Буча, 7 листопада 2018 р.
|
