При осінньому наступі 1920 р. армії У.Н.Р. район м. Нової Ушиці, на шляхові 3 Зал. стр. дивізії особливо відзначився упертостю боїв.
Міньківці, Філянівка, Нова Ушиця, Щербівці, Струга, Заміхів, Бахтин і т. д. – все це свідки завзятих бійок... Яри, горби, ліси – сприяли і наступові, і обороні...
Вся кіннота дивізії була в роботі. Обходи, кінні атаки, переслідування...
Кінна сотня штабу дивізії 19 жовтня завзято атакувала ворога, що тримав позиції біля с. Бахтина.
Під час атаки козак Костилів якось відбився від своєї сотні... Воно це й не дивне, бо місцевість біля Бахтина особливо нерівна й лісиста.
Блукаючи по лісу, коз. Костилів запримітив обоз. Придивився, прислухався – “товаріщі”... Не вагаючися довго – “слава!”...
Oт стоїть гарний “екіпаж”; біля нього чепурно одягнений “товаріщ”. Блиснула шаблюка – “товаріщ” повалився...
– Хто це такий?
– Командір бригади, – перелякано відповідають обозні...
– Ну, збирайся... Хутко... Зброю на одну фіру...
Підвід 15 обозу, з десяток полонених червоноармійців, зброя – от здобич козака Костилева, яку він доставив до розташування своєї частини.
Іван ЗУБЕНКО
Дж.: Зубенко І. Наші лицарі й мученики (збірка перша). – Каліш: друкарня Культ.-Осв. Відділу ІІІ Залізної дивізії, 1922.
Публікація Юрія Юзича |
