Сьогодні українці переосмислюють значення подій Національної революції 1917 – 1921 років. У наші міста і села повертаються імена людей, згадувати про яких уголос за російсько-радянського окупаційного режиму було небезпечно. Одним із таких “ворогів радянської влади” був уродженець с. Казенної Мотовилівки Васильківського повіту Овсій Гончар – отаман Бурлака. Тут він прийшов у світ 1888 року. Вперше про нього українці дізналися із “Записок повстанця” Марка Шляхового, які я розшукав у Центральному державному архіві вищих органів влади і управлення та видав окремою книжечкою. 2000 року на Українському радіо прознувачала моя передача про отамана Бурлаку, а наступного року опублікував про нього розповідь у книжці “Повернення отаманів Гайдамацького краю”. Писав про Овсія Гончара і в книжці “Отаман Зелений” та у збірці спогадів “Так творилося Українське військо”. Ось коротка довідка про нього. Селяни вважали Овсія Івановича мудрим і добрим чоловіком, який піклується про їхнє майбутнє. У своїй хаті він заклав “Просвіту” ім. Бориса Грінченка, закупив книжки. Марко Шляховий із Глевахи дав таку характеристику Овсієві Гончару: “Надзвичайно розумний і чесний… неймовірно холоднокровний”, завжди спокійний і усміхнений. Овсій Гончар одним з перших взявся творити на Київщині відділи Вільного козацтва. У 1919 р. більшовики розграбували і спалили “Просвіту” ім. Бориса Грінченка, забрали худобу, золото в торбинці, килими, швейну машину, скриню, навіть скатертину. Особливо шкодував Овсій за книжками. З розпуки не знаходив собі місця, все думав, як поквитатися з окупантами. З ними, як він сам зазначав, “інакше як з варварами, які руйнують навіть такі народні установи, як “Просвіта”, не можна поводитись. А з варварами інакше й не можна поводитись, як тілько биться зі зброєю в руках”. Овсій Гончар почав агітувати селян до виступу проти російських окупантів. Навесні 1919-го він, зібравши 8000 мешканців Панської і Казенної Мотовилівки, Борової, Оленівки, Мар’янівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, організував Васильківське повстання проти більшовицьких окупантів… І ось до його 130-ліття, 16 березня 2018 р., земляки урочисто відкрили меморіальну дошку біля центрального входу Великомотовилівської школи. Ініціювали її встановлення краєзнавець Андрій Мороз та онука отамана Наталя Дубровська. Саме їм було надано почесне право відкрити дошку. Промовляли також редактор газети “Культура і життя” Євген Букет, просвітяни Едуард Мондзелевський і Артем Щербанівський, голова Фастівської станиці ветеранів УПА Володимир Підіпригора, краєзнавець Анатолій Страшук, автори меморіальної дошки – художник Василь Легкий і скульптор Михайло Дмитрів, отець Леонід та учні, коштом яких і був вшанований великий земляк. Співав бандурист Василь Жованик. Участь у відкритті дошки взяли член Історичного клубу “Холодний Яр” Олександр Півень та організатори ГО “Ініціативна молодь Мотовилівських сіл” Юліана й Олег Тетенькіни, які планують встановити в Боярці меморіальну дошку на пам’ять про молодшого брата Овсія Гончара 17-літнього Терешка Гончара, якого закатували більшовики за членство у “Просвіті”. Щира подяка всім учасникам свята повернення на батьківщину отамана-просвітянина Овсія Гончара!
Роман КОВАЛЬ
Світлина – від ГО “Ініціативна молодь Мотовилівських сіл”. |
