У січні 2017 р. попрощався з білим світом воїн УПА Володимир Кравчук. Пішов тихо, непомічений ні владою, ні нами. В Обухівському районі був лише один вояк УПА…
Мала щастя особистого знайомства з Володимиром Кириловичем. Він мав палкі очі й незламний дух. Його не зламали ні радянські табори смерті, ні старість. Пам’ятаю його лагідний погляд світлих очей, випростану спину, життєрадісні жарти. Здавалося, він буде поруч із нами завжди.
Його ніколи не запрошували на відзначення 9 травня, він не сидів у президіях і за поминальним столом, який влада щороку влаштовує для ветеранів. Бо він – інший, “не наш”, про нього ще недавно “офіційні ветерани” казали: “Такі стріляли нам у спину”.
Володимир Кирилович Кравчук народився 2 квітня 1925 р. в с. Жильжі Костопільського району Рівненської області. Брав участь у боях проти німецьких окупантів у 1943 – 1944 рр. у складі куреня “Гамалії”, сотні “Цигана” (у т. ч. в бою з гестапівцями між селами Бичаль і Постійне, в Івановій долині біля с. Злазного).
З приходом Червоної армії був мобілізований і відправлений під Сталінград, але згодом комісований через тиф. Повернувся на Рівненщину. І продовжив боротьбу… У 1946 р. засуджений. Ось що Володимир Кирилович розповів Олені Артюшенко в 1994 році: “Дев’ять із половиною років на Колимі, в одному з найстрашніших таборів Бутугичаг. Перебували там майже лише українці – всі політичні. Табірне кладовище на триста тисяч. Лежить там нашого брата… Оце назбирають померлих – чоловік п’ятдесят, складуть у стоси, позв’язують за ноги і стягують на кладовище, навіть не закопували тіла. Там же вічна мерзлота… Після заслання мене на Рівненщині не прописували. Я завербувався на будівництво Трипільської ДРЕС. Працював бульдозеристом, машиністом. У 1993 р. надіслав листа прокурору Магаданської області, звідти прийшли документи про мою реабілітацію в Рівне, а потім і сюди. Викликали на бесіди, змушували написати, чим я займався за німців, ніяк не визнавали, що я теж воював з ними. Пропонували написати в газету матеріал про те, “что творили бандеровцы”. Я відмовився”.
З 1989 р. Володимир Кравчук – член Обухівської районної організації НРУ, учасник і творець подій, які привели до проголошення Української держави. Його син Ярослав – учасник українсько-російської війни на Донбасі.
Світла пам’ять батькові! Слава вірним нащадкам!
Любов КРИВОРОТ |
