(28.11.1994, с. Заміхів Новоушицького р-ну Хмельницької обл. – 20.10.2016,
біля сел. Новозванівки Попаснянського р-ну Луганської обл.)
– Мамо, в мене 4-5-0. Не хвилюйся, мамо.
– Синочок, рідний мій, що таке 4-5-0?
– Це означає: в мене все добре, мамо.
Такими словами він завжди заспокоював свою матір.
Навіть, коли йшли жорстокі бої пекельного літа 2014-го.
2013 року Сергій закінчив Жмеринське вище професійне училище, здобув фах “провідник”. Мабуть, мріяв мандрувати Україною. Але встиг попрацювати на потязі лише до жовтня – прийшла повістка на проходження строкової служби. 14 січня 2014 р. підписав контракт, а 7 лютого прийняв присягу. Потім – навчання, а у квітні його підрозділ уже висунувся на Донбас. Сергій – молодший сержант, навідник бойової машини 1-го штурмового батальйону 24-ї Окремої механізованої бригади.
Червень 2014-го Сергій провів у боях біля Білої Гори і Красного Лиману. 10 липня близько 8-ї ранку в запеклому бою біля Сіверська Донецької області дістав поранення і контузію. З його бронежилета витягли 4 кулі. Лікувався в Харкові, потім у Хмельницькому шпиталі.
У жовтні хлопець знову вирушив на війну. І незмінними словами для матері в нього були: “Мамо, у мене 4-5-0”.
У листопаді – грудні 2015 р. перебував на військових навчаннях на Яворівському полігоні. Заскочив і на кілька днів додому. Попередив маму, що приведе їй невістку, адже через пару місяців закінчувався контракт із ЗСУ.
Коли прощався, матір була вражена страшним сумом сина – ніби він знав, що вони востаннє бачать один одного.
Загинув Сергій 20 жовтня внаслідок кульового поранення голови. За офіційною версією, він застрелився на посту. За неофіційною версією, яку підтримують побратими, – вбитий ворожим снайпером.
Коли я збирав інформацію про загиблого, вийшов на одну людину. Зателефонував, а він раптом передав слухавку матері. Я розгубився…
Майже весь час говорила вона. Плакала, страшно, люто плакала за своїм синочком, який три роки захищав свою країну. Я нічого не запитував, просто плакав разом із нею. Вона розказувала, як вона його любить і буде любити завжди, як вона весь час чекає, що зараз задзвонить телефон і вона почує його радісний голос: “Мамо, не хвилюйся, у мене 4-5-0”.
Вона чекає, чекає, чекає…
А телефон мовчить.
Ян ОСОКА |
