Життя не балувало цього хлопця. Його батько помер, а мати загинула у ДТП на початку 2015 року. Незабаром померла і бабуся, з якою він жив. Хоч і нерідна була йому, але дуже його любила.
З дитинства він був сам, по життю сам, проте це не завадило йому стати добрим, людяним та співчутливим хлопцем. Він мав велике прагнення чогось досягти в житті.
Юрій Васильович Волков народився 24 червня 1989 р. у м. Новограді-Волинському Житомирської області. З трьох років він не знав, що таке батьківська турбота і материнська любов. Четверо його братів і сестер виховувались у дитячих будинках, Юра – в дитбудинку, що в Денишах під Житомиром. Був худий, мов вовченя. Не знав, що таке любов, що таке обняти, пожалітися, поговорити про особисте.
Після інтернату вступив до вищого професійного училища, здобув фах електрика. Переїхав до матері в с. Романівку. Підробляв в м. Овручі у столярному цеху, різноробочим на будівництвах, більше року – охоронцем у ТРЦ “Блокбастер” у Києві.
У квітні 2016 р. підписав контракт із ЗСУ. Став військовослужбовцем 54-го Окремого розвідувального батальйону. Часто дзвонив рідним: “Здоров’я бажаю! Як ви там, як малі?”. Після коротких відповідей, казав: “Спіть спокійно, вас оберігає Юра Волков”.
28 жовтня 2016 р. близько 15.00 біля с. Широкиного Донецької області хлопець потрапив під ворожий мінометний обстріл. Його побратим загинув на місці, а Юрія з важкими пораненнями доправили до лікарні. Наступного дня він помер...
Юрко мав привезти з війни додому два прапори, один – родині брата, інший, підписаний побратимами, чотирьох з яких вже немає в живих, для вчителів у дитбудинку, де пройшло його дитинство, – щоб вони ним пишалися. Але не встиг.
Побратими знайшли ці прапори й обіцяли передати в дитбудинок.
За два дні він мав іти у відпустку, мав їхати до цивільної дружини, яка перебувала на 9-му місяці вагітності, хотів обняти братів, племінників, друзів. Усі чекали, щоб відсвяткувати його повернення, а, можливо, і весілля.
Замість цього – похорон.
Юрію, ми не забудемо тебе.
Тепер ми охоронятимемо пам’ять про тебе.
Спи спокійно.
Ян ОСОКА |
