 Дмитро Коцюбайло, друг “Да Вінчі”. 21 рік. Івано-Франківська область. Командир 1-ї Окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”. Наймолодший командир роти.
На війну пішов у 18 літ. У 2014-му п’ять місяців не залишав позиції. Учасник боїв за Савур-Могилу, шахту “Бутівка”, Старогнатівку, Білокам’янку, Красногорівку та Донецький аеропорт. З березня 2016 р. 1-ша Окрема штурмова рота під його командуванням перебувала на передовій лінії фронту дев’ять місяців у районі Авдіївки. Друг “Да Вінчі” володіє технікою стрільби чи не зі всіх видів зброї: АК, РПК, АГС, ПТРС, РГД. На його бойовому рахунку – підбитий танк. У боях дістав дві контузії і поранення.
Ось його розповідь: “Мене призначили старшим відділення (це десять чоловік) ще у 2014-му, коли мені було 18 років, бо я був адекватним. Командиром роти я став у 2015-му... Все ж більше зможу досягти на нелегальному становищі – як партизан. Прадід мій воював в УПА – бабуся розповідала. І я завжди цим пишався. З дитинства рив окопи, криївки. Одну облаштовував і на своєму подвір’ї.
Перший мій бій був за Красноармійськ (тепер Покровськ). Потім були два бої за Карлівку. Брали Піски. Савур-могилу добре пам’ятаю. Через неї ми ввійшли в село Степанівку. Там біля школи стояла покинута техніка. Я був вражений цим селом, бо воно найбільше відгребло… Ми на кожний виїзд збиралися як на останній. Вв’язатися в жорсткий бій було гордістю. Я ніколи не шкодував, що опинився на війні.
Поранений був у Пісках восени 2014 року. Один осколок прилетів в обличчя, розірвав губу, вибив зуб. Інший перебив ключицю, пошкодив ребра. Але з лікарні я втік на фронт (з титановою пластиною у ключиці. – Ред.)...
У мене немає колосальних планів на майбутнє. Війна ж іде. Але в моєму житті все тепер буде пов’язане з військовою справою.
Ніхто не має права кликати іншу державу в Україну. Це наша земля, українська. Не подобається щось? Їдь. Відчуваєш себе поляком, білорусом – їдь у ці країни, живи там. Подобається “рускій мір”? Чемодан – вокзал – Росія!
Цілісність держави – найважливіше.
Я не люблю вести дискусії, когось повчати. Мені подобається вислів Романа Шухевича: “Розмова з окупантом не може тривати довше автоматної черги”.
9 червня у Кропивницькому “Да Вінчі” вручили срібний орден “Народний герой України”. Це єдина висока нагорода, яку здобув доброволець.
На жаль, держава, якій вірно служить друг “Да Вічні”, вперто не помічає свого відданого сина. “Незборима нація” 
|
