(24.03.1993, смт Шацьк Волинської обл. – 28.02.2017, біля с. Луганського Бахмутського р-ну Донецької обл.)
В останній день останньої відпустки він зробив своїй дівчині пропозицію одружитися, і та відповіла згодою.
В останню відпустку він сказав батькам і сестричці, як сильно їх любить, і вони відповіли такими ж словами.
В останню відпустку він відвідав усіх без винятку родичів, наче знав, що більше їх не побачить…
Бойове хрещення Сергій отримав під час Революції Гідності, його контузило – поряд із ним вибухнув ящик зі світлошумовими гранатами.
Коли запалав Донбас, хлопець добровольцем у складі ДУК “Правий сектор” вирушив на захист своєї країни. Попри численні осколкові поранення обличчя, очей та шиї, йому пощастило вийти з Іловайського казана.
Деякий час провів у Пісках, а потім рік був волонтером. І тут страшна звістка: на війні загинув його друг, і “Крук” прийняв рішення знову взяти до рук зброю.
На початку 2016-го записався до полку “Азов”, пройшов вишкіл, але його так офіційно й не оформили, а у запіллі він сидіти не звик.
14 вересня 2016 р. підписав контракт із ЗСУ, став стрільцем 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї Окремої механізованої бригади.
У грудні на Світлодарській дузі Сергій дістав осколкові поранення та контузію. Його врятував бронежилет, але осколками посікло обличчя, шию, руки та ноги. Був доправлений до шпиталю у Вінниці.
Після лікування приїхав на місяць додому, приїхав в останню свою відпустку.
Дівчина сказала йому “Так”. Але він мусив повертатися на передову. Весілля відклали, хто ж знав, що назавжди.
Загинув Сергій в останній день зими о 10.00 під час масованого мінометного обстрілу наших позицій.
Залишив у скорботі батьків, сестру та близько 30 двоюрідних братів і сестер.
“Навіщо чекати, коли зробить хтось, якщо це можу зробити я, – таке було його життєве правило. Це кредо виштовхнуло його із сірої маси на верхню сходинку, на якій вирує справжнє життя і вирішуються долі.
На ту саму сходинку, де люди стають легендами.
Ян ОСОКА |
