14 грудня 2016 р. Генеральний прокурор України Юрій Луценко на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив: “Найкращий подарунок на день народження. Саме сьогодні виконано зобов’язання, яке я собі встановив у камері Лук’янівської в’язниці, де тримали перед стратою багатьох холодноярців. Тож сьогодні за поданням Київського обласного прокурора суд реабілітував останніх із засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру – І. Грисюка-Гайового, М. Куценка, Г. Олійника, І. Мельниченка, П. Олійника, М. Забудського, П. Троценка, П. Савенка, К. Ніколаєнка, Г. Галущенка. Суд встановив, що обвинувачення, яке сформульоване у вироку трибуналу, вказує на те, що холодноярці засуджені за боротьбу, в тому числі і збройну, проти радянської влади, за прагнення створення незалежної Української держави, за участь у збройних загонах УНР та інші дії, які стверджують їх участь у боротьбі за незалежність України. Відтак, керуючись Конституцією і законами Української держави, всі наші герої Холодного Яру – реабілітовані. Тепер гасло холодноярців звучатиме ще впевненіше: “Слава Україні!”
Дякую Генеральному прокуророві України за реабілітацію козаків-повстанців!
Водночас звертаю увагу, що серед названих осіб немає жодного холодноярця. А в повстанні 9 лютого 1923 р. в Лук’янівській в’язниці з названих осіб взяли участь лише троє – Іван Гайовий-Грисюк, Михайло Куценко та Григорій Олійник (усі загинули). Але тривогу викликають не помилки генпрокурора, а його заява про те, що реабілітовано “останніх із засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру”.
Тобто всі вже реабілітовані, добру справу зроблено і далі про це можна забути?
Але ж це не так!
Нереабілітованими залишаються ще багато учасників повстання в Лук’янівській в’язниці, серед них і холодноярський отаман Сергій Сергійович Захаров та визначні діячі Визвольного руху з Галичини, які організовували українське підпілля в Києві і на Київщині, – січові стрільці Микола Іванович Опока та Михайло Семенович Турок (статті про них є у Вікіпедії), які загинули поруч із холодноярцями, а також інші особи (всього під час повстання в Лук’янівській в’язниці 9 лютого 1923 р. загинуло 38 осіб).
Нагадую, що 18 жовтня 2016 р. Колегія суддів палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області реабілітувала холодноярських отаманів Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Юрія Дроботківського, козаків Олексія Добровольського, Тимоша Компанійця, Івана Ляшенка, Василя Ткаченка, члена Холодноярського повстанкому Григорія Яковенка і полковника Костянтина Здобудь-Волю (Блоху).
14 грудня 2016 р. реабілітовано десятьох козаків та отаманів Київщини: Івана Андрійовича Грисюка-Гайового, Михайла Семеновича Куценка, Григорія Андрійовича Олійника, Платона Степановича Олійника, Мирона Кузьмовича Забудського, Петра Павловича Троценка, Петра Тимофійовича Савенка, Калістрата Дмитровича Ніколаєнка (справжнє його прізвище Миколаєнко), Григорія Галущенка та І. Мельниченка (насправді Гната Івановича, псевдо “Твердак”). Цих хлопців засудили 29 січня 1923 року.
У той день Надзвичайна сесія Військового відділу Київського губернського ревтрибуналу (голова Лев Іванов, члени Міхєєнко і Валерій Горожанин, секретар Михайло Фріновський) інкримінувала їм створення “повстанської організації з метою підняття збройного повстання проти Радвлади на користь УНР”. Ревтрибунал визнав усіх винними. Усі обвинувачені були українцями.
Оцих хлопців 14 грудня 2016 р. реабілітовано. Чудова новина! Але чому забули про Трохима Степановича Андраша, Василя Кузьмовича Забудського, Григорія Павловича Ромашка, засуджених у тій же справі і в той же день – 29 січня 1923 року?
Отже, вельмишановний Юрію Віталійовичу, дякуємо Вам, але закликаємо не припиняти справу, адже десятки тисяч борців за волю України залишаються нереабілітованими. Проконсультуватися можна у працівників Галузевого державного архіву СБУ. Якщо буде потреба, то і я завжди готовий прийти на допомогу.
З повагою
Роман КОВАЛЬ, президент Історичного клубу “Холодний Яр”,
академік Академії наук вищої освіти України (історичне відділення) |
