Ігор-Роман Кодельський
(25.02.1918 – 1.01.1987)
На самий Новий рік, по довгій і тяжкій недузі закрилися навіки очі нашого незабутнього колеги й приятеля д-ра Ігоря Koдельського. Він відійшов у вічність, залишивши в смутку дружину Марію, єдину дочку Катрусю з чоловіком, сестру Ярославу, родину та приятелів. Прожив тільки 68 років, але його зразкове життя було сповнене родинного щастя й корисної лікарської та громадської праці.
Народився він 25 лютого 1918 р. у Звягелі, що на Житомирщині, в родині священика о. Йосипа та Юлії Кодельських. Народну й середню школи закінчив у Збаражі, де його батько був тоді катехитом. Після матури в 1936 році почав медичні студії у Львові, продовжував їх у Ґіссені (Німеччина), а закінчив у Мюнхені 1947 року.
У 1943 – 1945 роках був він в українській дивізії “Галичина”. Разом з іншими медиками його вислали до Ґіссена для закінчення медичних студій, де й застала його капітуляція Німеччини. Після закінчення студій д-р Кодельський одружився з д-ром Людмилою Вержбицькою, дочкою полковника Армії УНР, яка закінчила правничо-політичні студії в Сорбоннському університеті в Парижі.
Після дворічних студій тропічної медицини в Парижі д-р Кодельський із дружиною 1950 року виїхав з Франції на Мадагаскар, де працював як лікар протягом 8 років і де народилася їхня єдина доня Катруся.
1959 року Кодельські переїхали до Чикаго. Д-р Кодельський відбув обов’язкову інтернатуру в лікарні Лютеран-Діконесс та склав штатний лікарський іспит. Лікарську практику провадив в Овк-Лавні, штат Іллінойс, а своїх важкохворих пацієнтів приміщував у лікарні Крайст-Комюніті. Йому допомагала дружина Людмила, яка була викладачем у чиказькому Сіті-Коледжі, а опісля викладала на Українських вищих педагогічних курсах ім. Петра Могили для вчителів шкіл українознавства. Вона була надзвичайно доброю подругою життя та зразковою матір’ю. Вони збудували собі літню хату в штаті Вісконсин, де розвели гарний садок і город. Здавалося, що життя їхнє вже тепер плистиме рівною дорогою, аж несподівано 1 листопада 1979 р. померла від серцевого нападу його дружина Людмила. Це нещастя дуже пригнобило нашого д-ра Кодельського, й він залишився самотній з донькою кілька років.
1981 року він одружився вдруге з удовою Марією Сайкевич, яка теж трагічно втратила свого першого чоловіка бл. п. д-ра Віктора Сайкевича в 1973 році. Вони почали подружнє життя й поселилися на Гаваях. І здавалося, що, може, тепер д-рові Кодельському всміхнеться сонце. Але, на жаль, і цього разу доля не була для нього ласкава. Він захворів на нирки, що вимагало постійної лікарської та шпитальної опіки. Д-р Кодельський приїхав до дочки Катрусі в Чикаго, щоб тут в університетських лікарнях рятувати своє життя. Одначе через тяжку хворобу та старший вік годі було щось порадити чи зробити, і він помер у своїй хаті, при доні Катрусі.
Покійний д-р Кодельський був членом Українського лікарського товариства Північної Америки, добрим батьком і чоловіком, як також зразковим громадянином, жертвенним на українські національні та добродійні цілі.
Відправи почалися панахидою в похоронному заведенні Музики в п’ятницю, 2 січня 1987 року. Панахиду відправив о. митрат M. Бутринський. Після панахиди д-р Павло Пундій попрощав покійного від УЛТПА, українських комбатантів та української громади в Чикаго.
Пам’ять про покійного д-ра Ігоря Кодельського залишиться назавжди в наших серцях. Нехай гостинна земля Вашингтона буде йому легкою. Вічна йому пам’ять!
Д-р Павло ПУНДІЙ
Лікарський Вісник. Рік видання XXXIV. – Ч. 1 (115). – Зима 1987. – С. 58 – 59.
Публікація Володимира Семеніва. |
