Нас усіх об’єднує тривога за долю рідного народу. У владі є багато людей, які чужі для України, та ще й думають мовою країни-агресора, говорять нею у приватному, а часом і в суспільному житті. Їм байдужа доля української культури, української пісні, української мови. Їхня політика привела до того, що ми й у самому серці України почуваємося чужинцями. Тому ми й об’єдналися в “Рух захисту української мови”, об’єдналися в надії не тільки захистити українську мову, а й повернути їй панівне становище в нашій державі – як того вимагає Конституція України.
Ми хочемо виконання статті 10 Конституції України: “Держава забезпечує всебічний розвиток і поширення української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України”.
Кожна людина прагне душевного комфорту, душевного спокою і затишку, тому ми й прагнемо повернути українському народові рідне мовне середовище.
У час, коли наші сини і брати зі зброєю в руках б’ються проти “русково міра”, ми повинні творити свій український світ з його прекрасною мовою і вимовою.
Або наша держава набуде українських рис і змісту, або “рускій мір” Путіна з його жорстокістю і безправністю поглине нас і російський стоголовий Хам запанує в Києві.
Життя нації – в дії, безсмертя – у слові. Всі, хто об’єднався в “Русі захисту української мови”, сповідують цей принцип. Отож щира подяка тим, хто в цьому році творив навколо себе Україну!
Вітаю всіх, хто не припинив боротьби, а наступного року планує подвоїти зусилля, щоб наша мова залунала над Україною.
Кого мова, того й влада!
Слава Україні! Слава борцям за неї!
Іван ОМЕЛЯНЮК |
