22 грудня був в Апеляційному суді. Людей прийшло стільки, що не те, що в залі, а й у коридорах не вмістилися. Мусили виходити на сходи. І ментів було не менше 50 осіб, а ще на вулиці, в автобусах сиділи.
Нас “маринували” майже дві години. І ніхто з працівників суду не вийшов, не вибачився, не пояснив, скільки ще треба чекати, коли розпочнеться засідання. Спека, люди – в зимовому одязі, багато хто тримає його в руках.
Про зневажливе ставлення суддів до людей свідчить те, що в судах, навіть в Апеляційному, немає гардеробу, немає й достатньої кількості лавок у коридорах. І ми змушені були 1 годину 45 хвилин стояти в тисняві, із сумками, куртками, шапками і шарфами у руках…
Через величезну кількість прихильників незаконно уз’язненого Андрія Медведька колегія суддів змушена була перенести засідання в інше приміщення, до великої зали, але й вона не вмістила всіх журналістів та охочих підтримати Андрія Медведька.
Головна подія засідання – допит слідчого, який “шив справу” Медведьку і Поліщуку. Поводився він, як людина винна, був невпевнений, крутив, метушився, петляв, усе думав, як викрутися з халепи. Було очевидно, що перед нами особа, що скоїла посадовий злочин, і лише тепер зрозуміла, що мусить за нього відповідати. Адвокати просто загнали цього хлопця у кут, люди в залі сміялися з його хитромудрих відповідей і плескали адвокатам, що викликало невдоволення головуючого….
Андрій Медведько не надто уважно слухав процес, бо поруч стояла Настя і вони, не стомлюючись, цілувались через ґрати.
Нехай живе любов!
Роман КОВАЛЬ |
