 2 грудня в Луцькому технічному університеті Роман Коваль прочитав лекцію про Українську господарську академію в Подєбрадах. Гостя тепло представив ректор ЛТУ, доктор технічних наук професор Петро Савчук. Відбулися й чудові виступи Академічного камерного оркестру Волинської філармонії “Контабіле” (художній керівник – неперевершений Товій Рівець) і квартету ЛТУ “Автограф”. У залі на 385 місць був аншлаг. Багато студентів сиділи на сходах. Як і концерт, так і лекцію студенти й викладачі сприйняли піднесено і з вдячністю.
Презентація дослідження Романа Коваля і Віктора Моренця “Подєбрадський полк” Армії УНР” у читальному залі бібліотеки історичного факультету Волинського східноукраїнського національного університету пройшла академічно. Відкрив зустріч декан історичного факультету, доктор історичних наук Анатолій Шваб, а модератором був доцент Василь Панасюк. Участь взяло близько сотні науковців, студентів і просвітян, серед них і заслужений учитель України Олеся Ковальчук, к. і. н. Оксана Калінчук, голова Волинського ВО “Свобода” Анатолій Вітів, голова Луцької міської організації ВО “Свобода” Микола Федик, викладачі університету, студенти, просвітяни.
Роман Коваль разом з активістами ВО “Свобода” й Анатолієм Лесиком, організатором зустрічей, вклонилися могилам генерала-хорунжого Армії УНР Олекси Алмазова та Героя України Василя Мойсея в Парку слави. Лягли квіти також і до меморіалу козаків Небесної сотні. Участь у покладанні квітів узяв 1-й заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик і його побратими зі “Свободи” – Олександр Самосик, Петро Герасименко та Андрій Білан. Побувала делегація і на вулиці Петра Болбочана (колишня Кірова), де з охотою сфотографувалася біля одного з будинків з такою чудовою табличкою! На жаль, місцеві мешканці досі не знають, хто такий Петро Болбочан. Один господар, щоправда, сказав: “Здається, він полковник…”, але якої армії не знав.
3 грудня в Ковельській районній бібліотеці Роман Коваль зустрівся зі школярами, просвітянами та вояками АТО. Вела зустріч бібліотекар Ольга Бичковська. У вступному слові вона сказала: “Російська імперія зла не тільки знищила мільйони українців, а й забрала в нас пам’ять: убивала наших вояків, письменників, священиків, бандуристів, науковців, кожного, хто намагався нагадати нам – хто ми, “чиї сини? яких батьків? ким, за що закуті?” І ми забули страшні злочини московської орди й повірили у “старшого брата”. І ось збулося Тарасове пророцтво про те, “як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять”. На щастя, є люди, які повертають нам нашу національну пам’ять…”
Палко промовляли й голова Волинської організації “Правого сектора” Сергій Дружинович-“Скіф” та голова правління Благодійного фонду Івана Омелянюка “Майбутня Волинь-Україна” Галина Голубович, яка від імені фонду подарувала бібліотеці 15 книжок Історичного клубу “Холодний Яр” та річну передплату газети “Незборима нація” для бібліотек Ковеля, Ковельського району і всіх волинських осередків “Правого сектора”.
Як і в Луцьку, було продемонстровано відеоролик про Олексу Алмазова та його дружину Терезу, життя яких було пов’язано з Волинню (режисер Олександр Домбровський).
Участь у зустрічі взяли вояки АТО Андрій “Генерал”, Павло Ковальчук-“Дуліб”, Віталій “Музикант”, сестри Івана Омелянюка – Настя і Марія, Євген Голубович, правнук Павла Голубовича, з яким Михайло Гаврилко 1916 року відкрив першу українську школу в Луцьку, голова Союзу українок Олена Місюра, донедавна керівники Ковельської районної ради Ігор Верчук, Микола Гайдучек, Петро Якубук (від новообраної влади не було нікого).
Тепер у Ковельській районній бібліотеці читачі можуть ознайомитися з виданнями “Отаман Зелений”, “Тиха війна Рената Польового”, “Таємниця отамана Зеленого”, “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, “Іван Ремболович”, “Отаман Орлик”, “Сто облич Самостійної України”, “Крізь павутиння змосковщення”, “Шевченкіана Михайла Гаврилка”, “Сто історій Визвольної війни”, “Свято, що кличе до бою”, “Подєбрадський полк” Армії УНР”, “Холодний Яр” та “Ми ще повернемось!”.
4 грудня вчителька Наталія Тхоржевська запитала своїх учнів, що вони запам’ятали. “Ви не повірите! – написала вчителька у Фейсбуці. – Шестикласники (!) з блиском в очах наперебій розповіли СТІЛЬКИ!!! Сама здивувалася. Перебиваючи один одного, розповідали про Олену Телігу (вони ж, власне, ще нічого про неї не знали)… Згадали почуту історію як у Празі на російській вечірці хтось брутально висловився про українську мову, й Олена демонстративно – зі скандалом! – назавжди покинула російське середовище... Серйозно розповідали, що саме Михайло Теліга зробив Лєночку Шовгенову тим, ким вона згодом стала в українській історії, а тоді жив у її тіні. Обурювались, що він мало пошанований у нас (бо так казав п. Роман). Казали, що було цікаво почути про Модеста Левицького (одразу ж згадали, що в нас у Ковелі є вулиця, названа його іменем, що сучасники називали його “батьком Волині”). Тепер вони дізналися, що він викладав українську мову в чеських Подєбрадах. Діти розповіли, що випускниками подєбрадської академії були Євген Маланюк, Леонід Мосендз та інші наші вояки, яких “вигнали” з України, а вони, здобувши освіту у вигнанні, палали бажанням набуті в Подєбрадах знання віддати на добро своїх рідних українців. І взагалі, діти зрозуміли те, ЯКОЮ була національна свідомість тоді в українців…
Ще коли мої шестикласники збиратися разом зі старшокласниками на зустріч-лекцію з Романом Ковалем, почули: “Що там робити дітям?!”
– Ми знаємо, чого йдемо! – навіть і не думали відступати.
З-поміж дитячих аргументів був і той, що з п. Романом вони вже знайомі особисто (ще із с. Підсинівки, де у жовтні разом відкривали пам’ятник Іванові Омелянюку – старшому братові Івана Омелянюка-молодшого) і дуже хочуть побачитися знову.
І в бібліотеці від старших громадян лунали подібні думки. “Вони ж ще малі, – намагалися підказати вони, – наступного разу не беріть таких малих”.
Ні! Кожне зернятко, що падає в належно підготовлений ґрунт, дасть гарні сходи й плоди… Хіба не з цього починається формування незборимої нації?!
Пізніше мала приємність обговорити зустріч із друзями – всі в захоплені! А я ще раз переконалася: знаю, що нічого не знаю… Як жаль, що старшокласники Ковельського району зазвичай позбавлені можливості бувати на таких зустрічах”.
Історичний клуб “Холодний Яр” щиро дякує голові секретаріату Волинського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Анатолію Лесику, ректорові ЛТУ Петрові Савчуку, благодійникам Іванові Омелянюку й Олені Місюрі, голові фонду Галині Голубович, прекрасній учительці Наталії Тхоржевській, а також активістам ВО “Свободи”, “Правого сектора”, товариству “Холмщина” і Союзові українок за організацію теплих зустрічей на Волині. Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 
На світлинi
Роман Коваль і Анатолій Лесик – організатор луцьких зустрічей – біля меморіалу Волинським козакам Небесної сотні. Луцьк, 2 грудня 2015 р.
Місто Луцьк, вул. Петра Болбочана. 2 грудня 2015 р. |
