Друг “Дід” – це серце і душа 5-го Окремого батальйону ДУК “Правий сектор”. Саме він з першої хвилини на Майдані й до сьогодні на своїй автівці врятував десятки, а може, й сотні життів. Саме його щирість і відвертість зробила його другим батьком (чи дідом) для багатьох правосєків.
– Побувавши на Віче, я знову ніби повернувся у часи Майдану, – каже друг “Дід”. – Я на кожному кроці зустрічав там знайомих, друзів, волонтерів, і це дуже мене втішило. Адже я побачив, що ті хлопчики, які прийшли на Майдан зовсім молодими та недосвідченими, нині стали командирами бойових і запасних підрозділів “Правого сектору”, а дівчатка з просто юних красунь перетворилися на діючих медиків чи волонтерів. Душа радіє! Саме в них бачу майбутнє нашої неньки України!
Справді, другові “Діду” ні кроку не давали ступити на Майдані під час віче. Потискали руки, обіймали, плескали по плечах, щиро віталися.
Віче довело, що коріння “правосекторівського дерева” розрослося по всій Україні… Серед вояків, медиків та волонтерів “Правого сектора” важко знайти когось, хто не знав би друга “Діда”. Всі поважають його за безмежний патріотизм, щирість, щедрість, відданість Україні та батьківську любов до “своїх хлопчиків”.
Олександр КАРАСЬ |
