Я, Михайло Михайлович Николов, позивний “Лермонтов”, начальник штабу 46-го Окремого добровольчого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна”, відмовляюсь від ордену “За мужність”, медалі за взяття Лисичанська, від ордену Богдана Хмельницького, до якого мене представили, а також від пам’ятних знаків, значків та інших прикрас, пов’язаних з Іловайською трагедією… Причина мого рішення: мій бойовий товариш Андрій Скачков-“Сем”, штурмовик 2-ї штурмової роти батальйону “Донбас”, з яким я мав честь битися на фронті й ділити підвал російського полону, вже рік перебуває в неволі. Приймати нагороди, коли товариш не бачить неба, мені не дозволяє совість і гордість. У мене не вкладається в голові: як можна нагороджувати себе за втрачені території?! Ми навіть ведемо з окупантами переговори, в той час, коли в підвалі карається “Сем” – самотній і забутий. Друже, якщо до тебе долетять мої слова, пам’ятай: я не забув тебе. Ми все зробимо, щоб визволити тебе. Слава героям! Михайло НИКОЛОВ-“ЛЕРМОНТОВ ” |