Сергій Шилов, друг “Грін” – командир роти 8-го Окремого батальйону ДУК “Правий сектор” “Аратта”. Його група неофіційно називала себе “Грінпісом”.
Тримала позиції у с. Широкиному під Маріуполем. Робила ризиковані вилазки на територію, зайняту супротивником.
Я спілкувалася з ним лише дві доби, коли нашу групу відправили в коротке відрядження на підсилення “Грінпісу” в Широкине. Була з ним в одному бою і в одній вилазці. Власне, то була не вилазка, а поїздка у штаб за кавою для хлопців під час перемир’я, яке раптово скінчилося.
Ми з Гріном без броніків і лише з двома автоматами опинилися в епіцентрі подій.
– Гринпис, ответь Грину! – зв’язувався командир зі своїми бійцями. – Куда война?!
– У напрямку противника, – бадьоро відповідали йому.
Поміркувавши, Грін відмовився від пропозиції перечекати. Запросивши прикриття вогнем, на шаленій швидкості, під кулеметними чергами, він помчав униз до своїх. Незабутня була поїздка!
Цих двох діб мені вистачило, щоб зрозуміти, якою прекрасною людиною він був. Такий спокійний-спокійний, завжди врівноважений, відповідальний, у бою попереджав про кожний свій постріл. А сміливістю не поступався отим “безбашенним роздовбаям”, які стають легендами добровольчих рухів.
Грін підірвався на міні. Встиг повідомити своїх, що він 300-й. Чекаючи евакуації, намагався по рації контролювати і координувати ситуацію…
Помер 17 липня 2015 р. від поранень, несумісних із життям.
Спочивай з миром, брате!
Ми довоюємо.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
|
