23 травня 2014 р. біля с. Новопавлівки Волноваського району Донецької області під час обстрілу санітарного автомобіля загинув Любомир Ігорович Кузьмин, водій-електрик медичного пункту 1-го батальйону 51-ї Окремої механізованої бригади.
Народився він 28 серпня 1990 р. в смт Славському Сколівського району Львівської області. 4 червня 2015 р. нагороджений медаллю “Захисникові Вітчизни” (посмертно).
17 червня 2014 р. загинув Микола Миколайович Чепіга. Він був одним з перших добровольців. Пішов захищати Україну 18 березня. Айдарівець. Потрапивши в полон, не просив пощади у катів. Сказав коротко: “Я доброволець, я знав, за що я прийшов сюди”.
Народився він 10 серпня 1977 р. в Полтаві. 2002 року одружився. З дружиною Іриною подарували життя Вероніці. Проживав з ними в с. Надержинщина. Був сумлінний, відповідальний, працелюбний, щедрий. Похований у с. Надержинщині. Прощатися з ним прийшло чи не все село. В Полтаві встановлено дошку на його пам’ять на приміщенні школи, де він навчався. Держава родиною героя не опікується. У нас є шанс виправити цю несправедливість. Ось адреса його дружини – Ірини Василівни Чепіги: https://www.facebook.com/profile.php?id=100006069919323&pnref=friends.search
Олександр Сергійович Козенко народився 6 листопада 1989 р. в м. Олександрії Кіровоградської області. Інструктор козацької школи бойового мистецтва “Спас”, учасник Олександрійського хореографічного колективу “Авантюрин”. Вільна і вольова особистість. Відважний, чесний, справедливий, добрий. Митець, учитель і тренер. Надійний товариш. Сестра й мати Олександра – волонтери. На фронт пішов добровольцем. Служив кулеметником у 11-му батальйоні територіальної оборони “Київська Русь”. Загинув під час обстрілу блокпосту 14 вересня 2014 р. у смт Чорнухине Луганської області. В січні 2014 р. Олександр дав інтерв’ю місцевому телеканалу. Сподіваємось, що ці кадри збережено.
Оператор 9-го батальйону територіальної оборони “Вінничина” Олег Миколайович Богданов народився 16 липня 1984 р. в с. Очеретні Погребищенського району Вінницької області. Вмів протистояти труднощам. Ніколи не ховався за інших. Діставши повістку, пішов в армію. Побратими засвідчували його надійність, готовність прийти на виручку. Любив природу, захищав тварин. Виріс у багатодітній родині, охоче допомагав матері, братам і сестрам. Загинув під час мінометного обстрілу 29 жовтня 2014 р. у с. Гранітному Тельманівського району Донецької області.
Вадим Васильович Вернигора народився 4 грудня 1987 р. в с. Дорофіївці Підволочиського району Тернопільської області. На війну пішов добровольцем навесні 2014 року. Служив у 6-му Окремому мотопіхотному батальйоні 128-ї Окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 1 лютого 2015 р. під час пожежі та вибуху складу боєприпасів у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області – на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом. “Вадим – дитина від Бога, дуже добрий був, – сказала працівниця сільради. – Ріс напівсиротою, батько помер, коли він був ще маленьким”. Залишив у смутку молоду дружину і двомісячну донечку. Похований у рідному селі.
У липні 2015 р. пішов із життя побратим Лавринович. “Померти зі зброєю в руках – це честь! – написав Мирослав Мисла. – Він був освічений чоловік, щовечора читав працю Юрія Липи “Розподіл Росії”. Друже, ми доведемо справу твого життя до переможного кінця. Росія впаде!”
31 липня 2015 р. у с. Піски під час виконання бойового завдання загинув боєць полку “Дніпро-1” Григорій Матяш-“Блек”. Було йому 26 років. Родом він із Прилук. “Світла та прекрасна людина, досвідчений воїн, коваль, мрійник, шукач пригод”, – так про нього написали товариші. У його похороні у рідних Прилуках взяв участь кобзар Тарас Компаніченко.
1 серпня 2015 р., захищаючи Україну, загинув Олег Погончук. Народився він 1994 року в с. Жукові Золочівського району на Львівщині. Проживав Олег у с. Зимній Воді Пустомитівського району. Коли його призвали в армію, одразу зібрав речі й попросив батьків не відмовляти його. Проходив службу в аеромобільній бригаді, стояв на блокпосту. Тут ворожа куля і забрала молоде життя.
10 серпня під с. Біла Кам’янка, під Новоласпою, в бою з бойовиками, загинув вояк 1-ї штурмової розвідувальної роти 5-го Окремого батальйону ДУК “Правий сектор” Віталій Вікторович Тіліженко-“Кекс”.
Народився Віталій 25 грудня 1978 р. в Запоріжжі. Закінчив Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій. У 2004 – 2005 рр. викладав в Академії бізнесу і права ім. Кручининої. З 2005-го був бізнес-тренером і ІТ-консультантом в компаніях Інформменеджер, BPO Group, Professional Trainings. Брав участь у понад 50 консультаційних і навчальних проектах різних комерційних організацій. Вів блог на Цензор.НЕТ. Активний учасник Революції гідності. Волонтер, розробник військового спорядження. Безкомпромісний громадський діяч мужній, готовий до самопожертви.
О 3:25 10 серпня 2015 р. противник почав обстріл з важкої артилерії позицій 72-ї бригади в районі с. Старогнатівка Донецької області, а тоді перейшов у наступ із застосуванням танків і бронетехніки. Бійці “Правого сектору” прийшли на допомогу товаришам і відкинули противника до с. Біла Кам’янка. В бою загинули троє бійців “Правого сектора”, серед них і Віталій Тіліженко.
Віталій хотів своє життя присвятити Україні. Він готовий був умерти за Україну.
Поховали його в рідному м. Запоріжжі. |
